Маньчжури
Маньчжу́ри (монг. Манж) — тунгусо-маньчжурський етнос, корінний народ Маньчжурії. Численність 10,862 млн, з яких 5,39 млн проживають у провінції Ляонін; 2,12 млн — Хебей; 1,04 млн — Хейлунцзян; 990 тисяч — Цзілінь та 500 тисяч — у Внутрішній Монголії. Розмовляють китайською мовою, що майже повністю витіснила маньчжурську мову із вжитку. Їх пращури — носії глазковської культури.
| Маньчжури | |
|---|---|
| Самоназва | монг. Манж |
Історія
У 12 ст., після перемоги над киданями, маньчжури (чжурчжені) заснували на території сучасного Північно-Східного Китаю імперію Цзінь (Золота). Імперія Цзинь проіснувала більш як 100 років і була знищена монголами. 1644 року маньчжури завоювали Китай, створивши династію Цін, яка правила Китаєм до 1912 року.
Релігія
При маньчжурському дворі сповідувався шаманізм і культ предків; шаманізм був модифікований і багато в чому з часом змінив свою природу як придворна релігія. Ламаїзм відновив свою присутність на території імперії, що особливо видно в Монголії; конфуціанство залишилося найважливішим інструментом державного будівництва, багато в чому схоластичний і формальний бік конфуціанства був посилений. Сучасні маньчжури в сільських регіонах зберігають шаманські традиції, а ті що живуть в контакті з монголами мають прихильність до ламаїзму.
Примітки
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маньчжури
Джерела та література
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
Маньчжури // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)