Маргарет Ліндсей Хаггінс

Мати Маргарет Мюррей померла, коли вона була ще дитиною. Після повторного шлюбу батька Маргарет виховував дідусь Роберт Мюррей, багатий офіцер Банку Ірландії, що займався астрономією і розповів їй про всі сузір'я і те, як їх можна ідентифікувати. Саме дідусь надихнув Маргарет стати астрономкою.

Ранню освіту здобула приватно удома в Дубліні, вивчаючи мистецтво, літературу, мови та музику. Також провела деякий час в школі в Брайтоні, Англія. Через недоступність офіційної підготовки в галузі вивчала популярні книги з астрономії, серед яких «Джон Гершель», «Обриси астрономії». У вільний час вивчала фотографію, що пізніше відіграло роль у її успішній астрономічній кар'єрі.

Зацікавившись спектроскопією, Маргарет Мюррей познайомилася з «астрономічним спектроскопістом» Вільямом Гаґґінсом[9]. 8 вересня 1875 року одружилася з ним в парафіяльній церкві в Монкстауні, округ Дублін.[8]

Робота мала великий вплив на повсякденне життя: дім вчених радше був робочим простором, а не місцем для родини. Дітей у пари не було.

Маргарет Гаґґінс померла 24 березня 1915 року у віці 66 років. Її кремували, а попіл зберігається поруч з Вільямом у крематорії Голдерс Грін.[10] У 1997 році на 23 Лонгфорд Терраса, Монкстаун, Дублін встановлена меморіальна дошка Маргарет Ліндсей Гаґґінс.

Після одруження «двоє закоханих у зірки»[11] присвятили себе дослідженням, їхня натхненна дружба призвела до масиву астрономічних знахідок. Їхня співпраця була «одними з найуспішніших партнерських відносин чоловіка і дружини за всю історію астрономії».[8] Маргарет і Вільям Гаґґінси першими «спостерігали і ідентифікували ряд ліній водню в спектрі зірки Вега».[9]

Гаґґінс використала навички фотографії у дослідженнях в обсерваторії Тульсе Хіла. У 1875 році Гаґґінси почали фотографічні експерименти, ретельно задокументовані в зошитах обсерваторії. Під час своїх ранніх експериментів з фотографування Сіріуса та Венери використовували різні засоби збереження зображення, наприклад, вологі і сухі пластини.

Крім продуктивної співпраці в обсерваторії Тульсе Хіла, Маргарет Гаґґінс провела багато власних дослідницьких проектів, наприклад, внесла суттєві поліпшення в обсерватне обладнання.

Після 1875 Гаґґінси продовжили ретельну програму фотографічних експериментів. У 1880-х роках пара займалася двома проєктами: фотографування сонячної корони та вивченням туманностей. Другий проєкт став знаковим для дослідниці: попри успішну кар'єру астрономки, газети лише після нього вперше згадали її як співавторку поряд з чоловіком.[12]

Детальні записи записників, зроблені парою, сприяли їхній першій публікації в 1889 році, що висвітлювала «дослідження спектрів планет». Вони також були серед тих, хто «спостерігали за Новою 1892, Нова Ауріге».[9] Астрономка відповідала за візуальні спостереження, а разом вони збирали «фотографічні спектри протягом декількох ночей».[9] Ці різноманітні дослідницькі проекти утримували пару «на передовій астрономічної спектроскопії».

У 1903 році Гаґґінси опублікували останній фрагмент спільного наукового дослідження щодо спектрів деяких радіоактивних речовин.

Гаґґінси працювали разом тридцять п'ять років як рівноправні партнери у дослідженнях.[12]

• Некролог, Вільям Ласселл, 1880.[13]
• Астрономічний малюнок, 1882.[14]
• Некролог, Воррен де ла Рю, 1889.[15]
• Про нову групу ліній у фотографічному спектрі Сіріуса, 1890. [16]
• Система зірок, 1890. [17]
• Про яскравість зірок Вольфа та Рейє в Cygnus, 1891. [18]
• Астролябія, 1895.[19]
• Астролябія. II. Історія, 1895.[20]
• Спектроскопічні нотатки, 1897.[21]
• Атлас представницьких зоряних спектрів від λ 4870 до λ 3300, 1899. [7]
• Некролог, Агнес Мері Клерке, 1907.[22]