Маргіт Шлахта

Маргіт Шлахта[6] (угор. Slachta Margit; 18 вересня 1884 — 6 січня 1974) — угорська громадська діячка. У 1920 році стала першою жінкою, обраною в угорський Парламент, в 1923 році заснувала інститут Сестер соціального обслуговування і Католицький релігійний інститут жінок.[7]

Маргіт Шлахта
Народилася 18 вересня 1884(1884-09-18)[1][2][3]
Кошиці, Abaúj-Torna Countyd, Kingdom of Hungaryd, Транслейтанія, Австро-Угорщина[4][2]
Померла 6 січня 1974(1974-01-06)[2][3][5] (89 років)
Баффало, штат Нью-Йорк, США або Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[2]
Країна  Угорщина[2]
Діяльність політична діячка, громадська активістка, редакторка, черниця, вчителька
Знання мов угорська
Посада член Національних зборів Угорщини і член Національних зборів Угорщини
Конфесія католицька церква[5]
Нагороди

Життєпис

Маргіт Шлахта народилася в місті Касса (на той час Угорщина) в 1884 році. Батьки Маргіт мали аристократичні корені. Предки її батька, Кальмана Шлахта (1857-1936) належали до польської знаті, її мати, Борбала Шароссі фон Шарош (1855-1936) була дочкою поміщика.

У молодому віці Маргіт і її батьки на якийсь час виїхали жити в США.[8] Після повернення в Угорщину, Маргіт вчилася в католицькій школі в Будапешті, працювала вчителькою французької та німецької мов.

Політична кар'єра Маргіт Шлахта почалася після закінчення Першої світової війни, коли вона проводила боротьбу за допуск жінок до голосування в Угорщині.

Створила Спілку католицьких жінок — організацію за розв'язання жіночого питання в Угорщині, в 1920 році стала першою жінкою, обраною в угорський Парламент.[9][10] У 1908 році Шлахта приєдналася до релігійної громади Суспільство соціальної місії. У 1923 році заснувала інститут Сестер служебниць. Служебниці були добре відомі у всій Угорщині, оскільки вони надавали допомогу людям як медсестри, акушерки й провадили притулки для бездомних.[11] Союз сприяв розвитку професійної освіти в галузі соціальної роботи в Будапешті й Клужі. В роботі релігійної громади брало участь багато студентів.

У 1938 році в Угорщині прийняті Перші антиєврейські закони. З того часу Шлахта в опублікованих статтях своєї газети Голос Духа виступала на захист євреїв. В 1943 році уряд закрив її газету, але Шлахта продовжувала публікуватися підпільно.

У 1940 році Угорщина приєдналася до держав «осі». Восени 1940 року почалися утиски євреїв. Шлахта відреагувала негайно, повідомляючи у 1940 році про це. Процес утисків закінчився 9 грудня, коли прийшла телеграма з Міністерства оборони з наказом звільнити затриманих.

У роки Другої Світової війни прихильники Шлахти укривали гнаних євреїв, виступали проти примусової праці й антисемітських законів, їздили до Риму в 1943 році для заохочення папських починань, що засуджували антиєврейські гоніння.[12]

Після вторгнення в Радянський Союз у червні 1941 року, в якому брала участь і Угорщина, Шлахта протестувала проти багатотисячного примусового вербування євреїв в так звану трудову службу в угорській армії. Євреї були змушені виконувати роботи, пов'язані з високим ризиком травматизму та смерті.

Шлахта говорила, що заповіти віри вимагають, щоб вони захищали євреїв, навіть якщо це могло призвести до їх власної загибелі. Нацисти окупували Угорщину в 1944 році, почалися масові депортації євреїв. Сестри Шлахта влаштували молебень в надії, що це позбавить людей від депортації, відправляли харчові продукти в єврейські гетто, давали притулок людям в монастирях. Сестру Сару Шалкагазі озброєні ультраправі розстріляли разом зі знайденими євреями, а самій Шлахті вдалося уникнути смерті, попри реальну загрозу. Сестри врятували понад 2000 угорських євреїв.[13] У 1985 році[14] Яд ва-Шем визнав Маргіт Шлахта Праведником народів світу.[15]

Шлахта продовжила роботу в парламенті після виборів 1945 року. Її обрали за списком від Громадянської демократичної партії. Однак, вона вийшла з партії в січні 1946 року і працювала, як незалежний кандидат.[16] Згодом Християнська жіноча Ліга стала самостійним учасником виборів 1947 року, набравши чотири місця.[17]

У 1949 році, побоюючись арешту, Шлахта сховалася в монастирі домініканців. Попри загрозу тюремного ув'язнення, вона з'явилася 15 травня 1949 року на виборах. Влітку 1949 року вона виїхала з країни. Подорожувала під ім'ям Etelka Tóth по Сполучених Штатах.

У США Шлахта працювала під псевдонімом Борбала Немеш на Радіо Вільна Європа, вела листування під псевдонімом Маргіт Немеш. У 1951 році вирушила до Відня в надії на повернення в Угорщину. Коли ж її надії не справдились, вона повернулася 5 травня 1953 року назад у США, цього разу під своїм справжнім ім'ям.

Померла Маргіт Шлахта 6 січня 1974 року в місті Баффало, штат Нью-Йорк.

Праці
  • A puszták rejtekéből az élet centrumába (Budapest, 1918)
  • Elkapott sugarak (Budapest, 1927) (útiélmények az Egyesült Államokból)
  • Pünkösdi tűz (Budapest, 1944)
  • Sugárzó élet. Válogatás Slachta Margit testvér gondolataiból. (Budapest, 1993)

Бібліографія
  • Мона, Илона. (1997). Шлахта Маргит

Примітки
  1. http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC13280/13550.htm
  2. WeChangEd
  3. GeneaStar
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #129963984 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. The Righteous Among the Nations Database
  6. Венгрия. Новейшая история. Маргит Шлахта. на сайте http://aboutmagyar.ru. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 25 березня 2017.
  7. Bartov, O. & Mack, P. (2001).
  8. Sheetz-Nguyen, Jessica.
  9. Rogow, S.M. (2005).
  10. Phayer, M. (2000) The Catholic Church and the Holocaust, 1930—1965. p. 117 (ISBN 9780253337252)
  11. Sheetz, Jessica A., «Margit Slachta and the early rescue of Jewish families, 1939-42». Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 25 березня 2017.
  12. Wallenberg Emblekbizottsag
  13. Michael Phayer; The Catholic Church and the Holocaust, 1930—1965; Indiana University Press; p.117-
  14. Mona, Ilona. (1997).
  15. The Righteous Among The Nations - Slachta Margit (1884-1974). Yad Vashem The Righteous Among The Nations Database. 19 жовтня 2013.
  16. Mária Palasik (2011) Chess Game for Democracy: Hungary Between East and West, 1944—1947, McGill-Queen’s Press, p. 39
  17. Nohlen, D & Stöver, P (2010) Elections in Europe: A data handbook, p931 ISBN 978-3-8329-5609-7

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.