Марина Владі

Марина Владі (фр. Marina Vlady, справжнє ім'я — Марина Володимирівна Полякова-Байдарова, фр. Catherine Marina de Poliakoff-Baïdaroff; нар. 10 травня 1938(19380510), Кліші, передмістя Парижа, Франція) — французька кіноактриса, артистка театру та телебачення, співачка, автор декількох художніх книг.

Марина Владі
фр. Marina Vlady
Ім'я при народженні Марина Володимирівна Полякова-Байдарова
Народилася 10 травня 1938(1938-05-10) (83 роки)
Кліші[1]
Громадянство  Франція
Діяльність Акторка,співачка,письменниця
Роки діяльності з 1949 — тепер. час
У шлюбі з Володимир Висоцький, Робер Оссейн і Жан-Клод Бруйєd
Брати / сестри Hélène Vallierd, Olga Varend і Оділь Версуа
IMDb nm0900557
Нагороди та премії
 Марина Владі у Вікісховищі

Біографія

Молодша із чотирьох дочок виконавця російських і циганських романсів в Парижі Володимира Полякова (який народився у Білорусі[2]). Псевдонім Владі взяла після смерті батька на його честь.

Навчалася в балетній школі Паризької опери. Тоді ж, у 10-річному віці, почала зніматися в кіно. Молодша серед чотирьох сестер-актрис: Хелен Вельєр, Оділь Версуа, Ольга Варен та самої Владі.

Дебют в кіно припав на 1948 рік: у стрічці «Літня громовиця» вона зіграла разом зі старшою сестрою Оділь Версо. Першого успіху майбутня французька кінозірка досягла в фільмі А. Кайята «Перед потопом» (1953).

Європейську славу актрисі приніс фільм «Нечистий, забирайся до пекла» (1955). Тоді ж Марина вийшла заміж за актора Робера Оссейна.

Наступний рік став для справді зірковим — головна роль у французько-шведському фільмі «Чаклунка» принесла їй світову славу (ця стрічка демонструвалась у більшості країн світу). Тоді було всього 17! Через 6 років на Канському кінофестивалі за роль у фільмі «Королева бджіл» (інша назва «Сучасна історія») одержала престижний приз.

Особливою сторінкою творчого й особистого життя був період, коли вона знімалася в стрічках свого першого чоловіка актора та режисера Р. Оссейна (його батько — киянин). Це були фільми: «Пробачте наші образи», «Ти… ненависть», «Ніч шпигунів». Все було в житті актриси: щастя, кохання, успіхи…

Потім побачили в кінострічках «Дні кохання» (1954) Джузеппе Де Сантіса, «Вагомі докази» Марка Феррері, «Дві чи три речі, які я знаю про неї» Жана-Люка Годара.

Після високомистецьких стрічок пізніше віддала перевагу в основному комерційному кіно: «Принцеса Клевська», «Чарівна ошуканка», «Викрадачі Джоконди».

Знімалась і в радянських фільмах. 1970 року С. Юткевич запросив вродливу француженку на роль коханої А. Чехова Ліки Мізінової.

1980-90-ті роки були найпродуктивнішими в творчому житті. Актриса знімалась щороку в якомусь фільмі, виступала на сцені, співала, навіть займалась скульптурою. Її літературний талант подарував читачеві кілька цікавих книжок, зокрема, «Мій вишневий сад» (2001).

Виноски
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119042908 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Уладзімер Высоцкі і Беларусь // Моладзь.org. (біл.)

Література
  • Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Інтернет
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.