Маркграфство Монферрат

Маркграфство Монферрат (італ. Marchesato del Monferrato; італ. Montferrat, Monferrato) — маркграфство в Італії, нині частина провінції П’ємонт, було розташовано між Морськими Альпами і річкою По; займало площу близько 2750 км². Первинно – графство під васалітетом італійського короля Беренгарія II, 967 року було передано під управління німецького імператора Оттона, який надав йому статус маркграфства (маркізату). Столиця — місто Казале-Монферрато.

маркграфство Монферрат
італ. Marchesato del Monferrato

967  1574
Прапор Герб
Маркграфство Монферрат (позначено блакитним кольором) у 1494 році
Столиця Казале-Монферрато
Мова(и) Італійська
Площа близько 2750 км²
Форма правління монархія
Сьогодні є частиною  Італія

Історія

Монферратський пейзаж.

До кінця XI століття Монферрати були єдиним реліктом чистого феодалізму у Північній Італії. Вони як були, так і лишались повновладними хазяями своїх земель, і прямими васалами німецьких імператорів та їм не довелось ділити цю владу ані з незалежними єпископами, ані з муніципалітетами міст-республік, ані зі ставлениками римських пап.[1] Маркграфи Монферрато у боротьбі верхньоіталійських міст стояли здебільшого на боці Гогенштауфенів.

У хрестових походах відзначались деякі з володарів Монферрат: Конрад Монферрат був 1192 року вбитий асасинами, а Боніфацій Монферрат був одним з вождів 4-го хрестового походу. Завдяки обережній політиці під час гвельфо-гібеллінських сутичок й багатим шлюбам Гульєльмо, «великий маркграф», значно збільшив силу маркграфства. Його онук (від його дочки Іоланти та візантійського імператора Андроніка) Теодор Палеолог успадкував Монферрат у XIV столітті.

За сина останнього, Джованні († 1372), Монферрат досягнув піку розквіту самостійного існування; пізніше, під натиском Мілану та Савойї, він був змушений стати до ленної залежності від Савойського дому.

1536 року, коли згас рід Палеологів, маркграфство перейшло до Федеріко II Гонзага, герцога Мантуанського.

Герцогство Монферрат

З 1574 року маркграфство Монферрат стало герцогством. У 1627 році, після того як згасла старша гілка роду Гонзага, спалахнула Війна за мантуанську спадщину. За підсумками війни більша частина Монферрату лишилась за Карло I Гонзага та його спадкоємцями, а менша перейшла до Савойського дому.

1703 року Гонзага були вигнані імператором Леопольдом I, а герцогством Монферрат заволоділи савойці. Утрехтський мир залишив весь Монферрат за Савойським домом.

Список правителів Монферрату

Темно-червоним кольором на мапі Італії XV століття виділено Монферрат

Дім Алерамичі, маркграфи Монферрат, помилково виводили своє походження від Хлодвіга. Династія монферратських правителів прославилась у хрестових походах й побувала на троні Єрусалиму.

Алерамичі

  1. Гульєльмо I, сеньйор Монферрат (бл.900 — 954)
  2. Алерамо (Адальрам), син, сеньйор Монферрат (бл.954 — 967), маркграф Монферрат (967 — 969)
  3. Гульєльмо II, син (960 — 961), співправитель
  4. Оттоне (Оддон) I, брат (969 — 91)
  5. Гульєльмо III, син (991—1042)
  6. Энріко, син (1042 — 1044)
  7. Оттоне II, брат (1044 — 84)
  8. Гульєльмо IV, син (1084—1111)
  9. Раньєрі (Реньє), син (1111 — 37)
  10. Гульєльмо III Старий, син (1137 — 91)
  11. Конрад, син (1191 — 92), король Єрусалиму (1192), князь Тироський (1187 — 1192)
  12. Боніфацій I, брат (1192—1207), король Фессалоніки (1204 — 07), Гульєльмо Довгий Меч, брат, граф Яффи й Аскалону (1176 — 77), Деметріо, син Боніфація I, король Фессалоніки (1207 — 1224)*
  13. Гульєльмо VI, син Боніфація I (1207 — 25)
  14. Боніфацій II Великий, син (1225 — 55)
  15. Гульєльмо VII Великий, син (1255 — 90), зрікся 1290
  16. Джованні I Справедливий, син (1290 — 1305)
  17. Віоланта (Ірина) Монферратська, сестра (1305 — 1306), була заміжня за Андроніком II Палеологом, імператором Візантії

Палеологи

Усипальниця маркграфів Монферрату — абатство Лючедіо
  1. Теодоро (Феодор) I (1305 — 1338), син Віоланти Монферрат й Андроніка II Палеолога
  2. Джованні (Іоанн) II, син (1338 — 1372), сеньйор Асті (1339 — 40, 1356 — 60, 1361 — 72), імперський вікарій в Італії
  3. Оттоне III Секондато, син (1372 — 1378)
  4. Джованні III, брат (1378 — 1381)
  5. Теодоро II, брат (1381 — 1418), правитель Генуї та сеньйор Савонський (1409 — 13), імперський вікарій в Італії
  6. Джан Джакомо (Джованні Якопо), син (1418 — 1445)
  7. Джованні IV, син (1445 — 1464)
  8. Гульєльмо VIII, брат (1464 — 1483)
  9. Боніфацій III, брат (1483 — 1493), зрікся 1493
  10. Гульєльмо IX Джованні, син (1493 — 1518)
  11. Боніфацій IV, син (1518 — 30)
  12. Марія I, сестра (1530 — 1531)
  13. Джан Джорджо (Джованні Джорджо/Георгій), син Боніфація III (1530 — 53), абат в Лючедіо (1507 — 18), єпископ Казальський (1517 — 18), склав духовний сан 1533
  14. Маргарита Монферратська, сестра Марії I й Боніфація IV, (1531 — 1566), чоловік Федеріко II Гонзага, герцог Мантуї.

1533—1536 імперська окупація. 1536—1713 відійшло до Мантуї (з 1575 герцогство Монферрато). 1713 до Савойї.

Гонзага

  1. Федеріко I Монферрат (Федеріко II Мантуанський) (1533 — 1540), чоловік Маргарити Монферрат
  2. Франческо I, син (1540 — 1550)
  3. Гульєльмо X, брат, маркграф Монферрат (1550 — 1574), герцог Монферрат (1574 — 1587)
  4. Вінченцо I, син (1587 — 1612)
  5. Франческо II, син (18.02.1612 — 22.12.1612)
  6. Фернандо, брат (1612 — 1626), кардинал (1605 — 1615), склав духовний сан 1615
  7. Вінченцо II, брат (29.10.1626 — 25.12.1627), кардинал (1615 — 1617), склав духовний сан 1617
  8. Карло I Гонзага, син Луїджі , онук Федеріко I Монферратського (1627 — 1637), герцог Невер і Ретель (1595 — 1637), герцог Мантуї (1627 — 1637)
  9. Карло II, син (1627 — 1631), співправитель
  10. Марія II, дочка Франческо II, дружина Карло II (1627 — 1660)
  11. Карло III, син Марії II й Карло II (1637 — 1665)
  12. Фернандо Карло IV, син (1665 — 1706)

Література

  • Семенов І.С. Європейські династії: Повний генеалогічний довідник/ISBN 5-16-002720-3

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2009. Процитовано 26 січня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.