Марко Лодадіо

Отримав травму плеча, яка вимагала хірургічного втручання. Процес відновлення тривав протягом двох років.

Під час відбору в команду на кваліфікаційний на Олімпійські ігри чемпіонат світу відчув, що ноги замерзли, через що не зміг виконати діагональ вільних вправ, тому не потрапив до складу команди Італії.

Коли не зміг відібратися на Олімпійські ігри 2016 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, оголосив про перерву в спортивній кар'єрі, сконцентрувався на тренерській роботі, пропустив чемпіонат світу в Глазго, Шотландія та наступні турніри, був впевнений, що завершить кар'єру через значний тиск суспільства та очікування виключно медалей та перемог. Через чотири місяці бажання тренуватися та насолода від гімнастики повернулись, тому відновив тренування, сконцентрувавшись на реалізації себе у спорті.[1]

На кубках виклику в Копері та Сомбатгеї виборов срібні нагороди у вправі на кільцях.

На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, у вправах на кільцях в кваліфікації посів 13 місце та не пройшов до фінальної стадії змагань.

На чемпіонаті світу в Досі, Катар, разом здобув першу в кар'єрі медаль чемпіонату світу - бронзову нагороду на кільцях, що стало найбільш памятною подією в житті.[2]

У квітні на чемпіонаті Європи у фіналі вправи на кільцях продемонстрував однаковий з російським гімнастом Денисом Аблязіним результат у 14,966 балів, однак через нищу на 0,2 бала оцінку за виконання виборов срібло.[3]

На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, став переможцем у вправах на кільцях.

На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, завершив фінал вправ на кільцях з другим результатом, що принесло срібло світової першості та особисту ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо.

Через тривале закриття спортивних залів в Італії через державну програму протидії поширенню коронавірусу встановив кільця на власному подвір'ї, де тренується щодня по три години для підтримання спортивної форми.[4]

У липні було прооперовано праве плече.[2]