Марс-96

«Марс-96» — російська автоматична міжпланетна станція, призначена для дослідження Марса. Станцію запущено 16 листопада 1996 року за допомогою ракети-носія «Протон». Через відмову розгінного блока станцію не вдалося вивести на відлітну траєкторію, і вона зруйнувалася при вході в атмосферу Землі через 5 годин після запуску. Причину збою розгінного блока з'ясувати не вдалося, оскільки телеметрія на цьому етапі польоту не застосовувалася.

Марс-96
Mars96 Assembly.jpg Марс-96 під час складання
Основні параметри
COSPAR ID	1996-064A
NORAD ID	24656
Організація	Росія РАН, РКА
Виготівник	Росія НВО ім. С. О. Лавочкіна та ін.
Вихід на орбіту	планувався 12 вересня 1997 року
Дата запуску	16 листопада 1996 20:48:53 UTC
Ракета-носій	Протон-К / Блок Д2 392-02
Космодром	Казахстан Байконур Майд. 200/39
Тривалість польоту	5 годин
Схід з орбіти	17 листопада 1996 року
Технічні параметри
Маса	6825 кг (550 кг наукової апаратури)
Розміри	11,5 (розмах панелей СБ) × 3,5 × 3,7
Джерела живлення	сонячні батареї
Платформа	1Ф
Посадка на небесне тіло
Дата і час посадки	планувалась: МАС — 12 вересня 1997 року, ПН — перша декада жовтня 1997 року

В конструкції космічного апарата використано напрацювання зі станцій «Фобос», при цьому розробники намагалися врахувати недоліки, які не дозволили «Фобосам» повністю виконати дослідницьку програму. Завдання «Марса-96» була амбітним: найважчий міжпланетний апарат з будь-коли запущених (маса на старті 6825 кг, з них 550 кг припадало на наукову апаратуру) мав передове наукове обладнання, зокрема й зарубіжне (серед учасників проєкту — Франція, Німеччина, Велика Британія, Фінляндія, США, Італія, Бельгія, Болгарія, Австрія).

До складу міжпланетної станції входили:

• Орбітальний апарат, що здійснює переліт до Марса і потім виходить на орбіту штучного супутника Марса. На ньому розташовувалося 25 наукових приладів. Він мав доставити до планети чотири малих посадочних модулі.
• Дві малі автономні станції, що мали здійснити посадку на поверхню Марса. Склад наукової апаратури: панорамна камера, мас-спектрометр, альфа-спектрометр, гамма-спектрометр, лазерний спектрометр, спектрофотометр, магнітометр, мікротонометр, сейсмометр, метеорологічний датчик.
• Два пенетратори (ударних проникливих зонди), що заглиблюються в ґрунт, з 10 науковими приладами на кожному.

• 
  Мала автономна станція
• 
  Пенетратор (ударний проникливий зонд)

Планувалося, що АМС досягне Марса 12 вересня 1997 року близько 11:43 GMT, через 299 діб 14 годин після запуску[1]. За 3—5 днів до прибуття від апарата мали відокремитися малі автономні станції і пенетратори. Орбітальний апарат і пенетратори були розраховані на 1 рік роботи, автономні станції — на 2 роки.