Мартиненко Володимир Никифорович
Марти́ненко Володи́мир Ники́форович (6 жовтня 1923, село Горбулів, Волинська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР (нині Черняхівський район, Житомирська область, Україна) — 18 квітня 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський дослідник загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат. Кандидат історичних наук. Член ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Постійний представник Української РСР при ООН (1973-1979)[1]. Міністр закордонних справ Української РСР (1980-1984).
| Мартиненко Володимир Никифорович | |
|---|---|
 Мартиненко Володимир Никифорович | |
| 7-й Міністр закордонних справ УРСР | |
| 18 листопада 1980 — 28 грудня 1984 | |
| Попередник | Шевель Георгій Георгійович |
| Наступник | Кравець Володимир Олексійович |
| Народився |
6 жовтня 1923 с. Горбулів, Житомирський повіт, Волинська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР |
| Помер |
18 квітня 1988 (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | дипломат, історик, державний діяч |
| Громадянство |
СРСР |
| Національність | українець |
| Освіта | Інститут міжнародних відносин Київського університету |
| Політична партія | КПУ |
| Професія | дослідник загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат |
| Нагороди |
    |
Життєпис
Народився в селянській родині. 1940 року після закінчення середньої школи вступив до Київського авіаційного інституту.
З початком німецько-радянської війни (1941) – на фронті. Закінчив Харківське військове авіаційне технічне училище. Брав участь в обороні Києва, визволенні України, в Берлінській операції у складі Воронезького, Степового, 1-го та 2-го Українських фронтів. Член ВКП(б) з 1946 року.
Після демобілізації навчався на факультеті міжнародних відносин Київського державного університету, який закінчив у 1951.
Працював старшим референтом в Українському товаристві дружби і культурного зв’язку з зарубіжними країнами. З 1956 року – на партійній роботі: інструктор сектору, консультант в апараті ЦК КПУ.
У 1961–1964 навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де захистив кандидатську дисертацію (1964).
У 1965–1968 — перший секретар з політичних питань Посольства СРСР у Канаді.
У 1968–1973 — заступник міністра закордонних справ Української РСР.
У 1973–1979 — Постійний представник Української РСР при ООН
У 1980–1984 — міністр закордонних справ Української РСР у ранзі Надзвичайного і Повноважного посла.
У 1984–1988 — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.
Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го скликання у 1980 — 1985 р, делегатом XXVI з'їзду КПРС та XXVI з'їзду КПУ.
Нагороди
Праці
- Мартиненко В.Н. Канада в лабетах американських монополій. – К., 1964.
- Член редколегії із підготовки збірника документів і матеріалів «Українська РСР на міжнародній арені (1971–1975 рр.)» (К., 1981);
- Член редколегії із підготовки довідника «Українська РСР у міжнародних організаціях» (К., 1984).
Література
- Д. В. Табачник. Мартиненко Володимир Никифорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Некролог // УІЖ. — 1988. — № 8.
- EoU. — Vol. ІІІ. — 1993.
- Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — К., 1998.
Джерела
Посилання
- Мартиненко Володимир Никифорович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.298-299