Марін Ле Пен

Марі́н Ле Пен (фр. Marine Le Pen; нар. 5 серпня, 1968, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французька державна та політична діячка. Депутатка Національних зборів Франції від 11-го виборчого округу департаменту Па-де-Кале з 18 червня 2017 року. Лідер політичної партії «Національне об'єднання» з 16 січня 2011 до 13 вересня 2021 року[2].

Марін Ле Пен
фр. Marine Le Pen
Марін Ле Пен
Депутат Національних зборів Франції
Нині на посаді
На посаді з 18 червня 2017
Президент Емманюель Макрон
Попередник Філіп Кемель
Президент «Національного об'єднання»
16 січня 2011 — 13 вересня 2021
Попередник Жан-Марі Ле Пен
Наступник Жордан Барделла (в. о.)
Депутат Європейського парламенту
20 липня 2004 — 18 червня 2017
Народилася 5 серпня 1968(1968-08-05) (53 роки)
м. Неї-сюр-Сен (92)
Відома як політична діячка, адвокатка
Громадянство  Франція
Національність Француженка
Освіта Університет Париж II
Політична партія Національне об'єднання
Батько Жан-Марі Ле Пен
Мати Pierrette Lalanned
У шлюбі з Éric Ioriod[1] і Franck Chauffroyd[1]
Діти Jehanne Chauffroyd, Mathilde Chauffroyd і Louis Chauffroyd
Рідня Жан-Марі Ле Пен, Маріон Марешаль
Професія правниця
Релігія Католичка
Підпис
mlafrance.fr
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Наймолодша донька засновника та багаторічного голови Національного фронту Жана-Марі Ле Пена. Працювала юристом, обиралася до муніципальних та регіональних рад, депутатка Європейського парламенту (2004—2017).

Біографія

Марін — наймолодша з трьох доньок Жана Марі Ле Пена від шлюбу з першою дружиною П'єреттою Лалан. Після закінчення школи навчалася на правничому факультеті Паризького університету. Після закінчення університету 1991 року працювала адвокатом. Під час юридичної практики адвокатом також надавала послуги нелегальним іммігрантам.

Була заміжньою з Франком Шафруа, від цього шлюбу має трьох дітей. Її другим чоловіком був Ерік Йоріо, колишній секретар Національного фронту, з яким вона пізніше теж розлучилася.

Політична кар'єра

Ще під час навчання в Паризькому університеті була активною у студентській спілці, близької до НФ. Була членом Національного фронту, де головував її батько Жан-Марі Ле Пен ще з 1986 року. Уперше брала участь у виборах в Парижі в 24-річному віці, однак набрала лише 11 % голосів. 1998 року була обрана до регіональної ради Па-де-Кале. У 2004 та 2009 роках обиралася до Європейського парламенту від регіону Іль-де-Франс.

Ще до відставки її батька, голови Національного фронту, заявляла про бажання брати участь у виборах голови партії. 12 квітня 2010 року Жан-Марі Ле Пен заявив про відставку з посади голови партії і був обраний почесним головою Національного фронту. Під час виборів голови партії 15–16 січня 2011 року Марін Ле Пен отримала майже 68 % голосів і стала головою Національного фронту.

У першому турі президентських виборів 22 квітня 2012 року посіла третє місце, набравши 18.0 % голосів (Олла́нд 28.63 %, Саркозі́ 27.08 %)[3][4].

У першому турі президентських виборів 23 квітня 2017 року посіла друге місце, набравши 21.43 % голосів.[5] 7 травня 2017 в другому турі президентських виборів (33,9 %) програла Емманюелю Макрону, який отримав 66,1 %.

15 червня 2017 року Європарламент позбавив Ле Пен депутатської недоторканності. Цим рішенням задовольнили запит мера Ніцци Крістіана Естрозі, якого вона звинуватила у фінансуванні ісламістських організацій[6].

Політичні погляди

Марін Ле Пен, як і її батько, має французькі ультраправі політичні переконання та у виступах послуговується євроскептичною риторикою. На противагу європейській ідеї, вона пропонує французькому народу ідею французького світу — ідеї єдності усіх французів і франкофонів в одній державі. Дехто звинувачує Марін Ле Пен у антизахідній риториці, проте це не так. Вона вважає, що те, що називають «Західним» світом, насправді є Англосаксонським світом, світом, у якому панують історично ворожі для Франції англосаксонські народи. Вона хоче замінити світ, у якому панують англосакси, на світ, у якому панують франкофони. Відзначалися висловлюваннями та діями, які можна сприйняти як антиукраїнські[7][8][9][10]. Також підтримує політику Путіна та Росії[11][12][13][14][15]. Деякі оглядачі звинувачують її в українофобії.[16][17] Це пояснюється тим, що вона розглядає Росію як потужного союзника Франції у геополітиці, тоді як в Україні вона вбачає союзника англосаксів[джерело?].

Стосунки з Росією

23 листопада 2014 року керівництво партії «Національний фронт» отримало кредит в 9 млн євро від Чесько-Російського банку (власник росіянин Роман Попов) на проведення виборчої кампанії партії[18]. До цього банки Франції, ЄС та США відмовили партії у кредитуванні. Пізніше у праві стягнення цього боргу з партії кілька разів переуступили. У січні 2020 кінцевий володар цього права російська фірма «Авиазапчасть», яка належить вихідцям з ФСБ та ГРУ[19], зажадала від керівництва партії «Фронт національ» виплати боргу.[20]

Джерела

Примітки
  1. http://madame.lefigaro.fr/societe/apres-dix-ans-de-relation-marine-le-pen-et-louis-aliot-sont-separes-120919-166865
  2. Marine Le Pen place Jordan Bardella à la tête du RN pour se consacrer à la présidentielle. Le Monde (французькою). 10 вересня 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  3. Выборы во Франции // Интерфакс, 22 апреля 2012 года
  4. Саркозі з суперником-соціалістом виходять у другий тур // Українська правда, 22 квітня 2012
  5. Reuters повідомив остаточні підсумки першого туру виборів у Франції
  6. Європарламент позбавив Марін Ле Пен депутатського імунітету
  7. ЄП ще раз спробує обнулити мита для України. Інакше пільги тимчасово зупинять
  8. Російська ілюзія європейських ультраправих
  9. Коли націоналісти підтримують імперіалістів, та ще й тих, які базують свій імперіалізм на комуністичних ідеологемах, це створює ідейний парадокс. Результат: крах таких псевдонаціоналістів як політиків і як носіїв ідей.
  10. 21.07.14 — Політична географія прокремлівської пропаганди. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 9 жовтня 2014.
  11. Французькі ультраправі захоплюються Путіним
  12. Французька націоналістка Ле Пен висловила захоплення Путіним
  13. Марин Ле Пен «восхищается» Владимиром Путиным(рос.)
  14. Лідерка французьких націоналістів захоплюється Путіним і хоче знищити ЄС
  15. Французам огидний ультрадикал-путиніст Ле Пен[недоступне посилання з липня 2019]
  16. Путінофонія та українофобія Марін Ле Пен
  17. Марін Ле Пен Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.. Українофоб
  18. Французьких ультраправих спонсорує російський банк, 23 листопада 2014 року, УНІАН
  19. Российские кредиторы потребовали 9 млн евро с главного французского оппозиционера Марин Ле Пен
  20. Радіо Свобода: «Авиазапчасть» потребовала от Марин Ле Пен 9 миллионов евро. 03.02.2020
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.