Рашизм

Раши́зм (від англ. «Russia, Russian», — вимовляється раша,— та італ. «fascismo» — фашизм, від якого взято закінчення -изм), або російський фашизмполітична ідеологія та соціальної практики владного режиму Росії першої чверті XXI ст., що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян, «старшості братнього народу», нетерпимості до елементів культури інших народів; на тоталітаризмі й імперіалізмі радянського типу, використанні російського православ'я як моральної доктрини та на геополітичних інструментах впливу, у першу чергу — енергоносіях.[1][2][3]

Символ Z використовувався на російських військових і рекламувався в державній пропаганді під час російського вторгнення в Україну 2022 року в розпал російсько-української війни
Георгіївська стрічка, яка активно використовувалася російського вторгнення в Україну 2022 року в розпал російсько-української війни і як символ підтримки путінізму в Росії

Російський політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа на німецький фашизм (нацизм), тоді як промови президента Володимира Путіна відображають схожі ідеї з ідеями Адольфа Гітлера.[4][5] Під час російського вторгнення в Україну Олексій Данілов заявив, що оточення Путіна говорило, що психічний стан президента не нормальний — у нього «потік дах».[6] Раніше американська розвідка заявляла, що їх головне завдання - з'ясувати правду про психічний стан російського лідера. Адже, на думку експертів, поведінка Путіна стає все більш непостійною і нераціональною. А CNN, посилаючись на двох неназваних високопосадовців в адміністрації США, заявив, що президент Росії Путін перебуває у вкрай розлюченому стані через жорсткі санкції Заходу проти російської економіки.[7]

Етимологія та визначення

Термін «рашизм» штучно утворений шляхом поєднання англійського слова Russia (тобто Росія, вимовляється: раша) із міжнародним словом «фашизм». При цьому обігрується співзвучність слів рашизм і расизм. Рашизм — це різновид тоталітарної, фашистської ідеології,[8] симбіоз основних засад фашизму і сталінізму. Він є обґрунтуванням варварської геополітики РФ, спрямованої на окупацію та анексію територій інших держав, часто-густо позначається штампом «збирання земель російських» і спирається на місцевий колабораціонізм та підтримку російської п'ятої колони.

Історія

Термін набув значного поширення в неофіційних колах в 2008 році — під час російсько-грузинської війна 2008 року. Повторна хвиля поширення цього терміну припала на період анексії АР Крим Російською Федерацією[9][10][11], збиття літака Boeing 777 біля Донецька 17 липня 2014 та початок російсько-української війни в 2014 році[12][13][14][15][16].

Уперше введений Герценом у романі «Минуле і думи» (1868) у формі «росіянізм» для позначення екстремістського напряму в москвофільстві. Своїм відродженням термін завдячує президенту Чеченської Республіки Ічкерія Джохарові Дудаєву[17], який основну рису росіянізму вбачав у територіальній експансії Росії на Кавказі, ця лінія сприйняття була продовжена Шамілем Басаєвим та Асланом Масхадовим, наприклад:

Ваша великорусская мечта — сидя по горло в дерьме, затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.

Борис Грушин бачив в основі росіянізму феодальне холопство і рабство, його опоненти називали таку позицію росіянофобською. Проте представники російського націоналізму перетворили цей термін (як поєднання «російського імперіалізму» з «побутовим націоналізмом») в основу своєї ідеології. Так, націоналіст Олександр Іванов-Сухаревский проголошував проєкт побудови Святої Руси — наддержави (станової імперії) на чолі з народом слов'яно-русів, об'єднаних кров'ю, мовою та історією.

Серед численних радикальних націоналістичних рухів 1990-х у Росії, ультраправа фашистська «Народна національна партія Росії» (ННП), заснована в 1994 році Олександром Івановим-Сухаревським, режисером за освітою, і Широпаєвим Олексієм, натхненна фашизмом італійського типу, удавала з себе захисницю російського православ'я і козацьких рухів та поширювала ідеологію, яку називала «росіянізм». Ця ідеологія була комбінацією популізму, расового та антисемітського містицизму, національного екологізму, православ'я, та ностальгії за царем. Партія налічувала лише кілька тисяч членів, однак історично впливала на позапарламентську сцену в Росії через відомі газети «Я русский», «Наследие предков» та «Эра России». Партія незабаром зазнала проблем з законом за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, газета «Я русский» була зрештою заборонена в 1999 році і Іванов-Сухаревський засуджений до кількох місяців тюремного ув'язнення, однак після звільнення він тривалий час залишався важливою фігурою в колах, близьких до Спілки письменників Росії і проводив далі свою діяльність.[18]

Основні риси і ознаки рашизму

В основі рашизму, який уже цілком оформився в офіційну ідеологію, лежать заперечення сили права і затвердження права сили, неповага до суверенітету сусідів і самоствердження через свавілля і насильство[8]. Загалом, ці риси притаманні будь-якій російській владі і успадковані від Золотої Орди[19]. Однією з основ рашизму є ідеологія духовної теорії РПЦ про «богообраність» росіян[20].

На думку російського історика Олександра Скобова, рашизм являє собою еклектичну суміш великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим і мракобісного православ'я. Також рашизм характеризується зневагою до особистості, прагненням розчинити особистість у «більшості» і придушити меншість. Рашизму притаманна невіра в демократичні процедури, бо «все це лише інструмент тонких маніпуляцій» (сам рашизм віддає перевагу грубим маніпуляціям). Рашизм виходить з того, що «народний дух» і «вищий загальний інтерес» виявляються не через формальні виборні механізми, а ірраціональним, містичним чином — через вождя, який став таким, тому що зумів зачистити всіх інших[8].

Політолог Станіслав Бєлковський стверджує, що рашизм маскується під антифашизм, але має фашистське обличчя і сутність[21]. Політолог Руслан Ключник зазначає, що російська еліта вважає себе вправі будувати власну «суверенну демократію» без посилань на західні стандарти, але з урахуванням російських традицій державотворення. Адміністративний ресурс у Росії є одним із засобів збереження демократичного фасаду, за яким ховається механізм абсолютного маніпулювання волевиявленням громадян[22].

Ідеологія рашизму

Складові

Житловий будинок у Києві (вул. Лобановського, 6) розбомблено російськими ракетами

Рашизм становить квазі-ідеологію, яка є суперечливою сумішшю імперства, великодержавного шовінізму, релігійного традиціоналізму, що ґрунтується переважно на ностальгії за радянським минулим. Ідеологія протиставляє себе західним, ліберально-демократичним цінностям та інститутам, зокрема вільним виборам та іншим громадянським правам і свободам. Ідеологія рашизму заснована на ненависті й заздрощах до західних демократій — Європи, Сполучених Штатів, Канади. У центрі цієї ідеології — культ національного лідера, який повернув Росії «велич»[23].

В ідеології рашизму химерним чином поєднуються погляди на світ як на поле тотальної звірячої боротьби за виживання з претензією на високу духовність, до якої, на думку рашистів, не спроможна піднятися решта світу[8]. В той же час, ця ідеологія являє собою квінтесенцію холуйства і хамства[8]. При цьому окремі прояви культури західного світу, такі як узаконення проституції, права сексуальних меншин («гейропа»), наркозалежних тощо, можуть використовуватись для обґрунтування «відсутності духовності» у інших народів або навпаки — як цивілізаційної належності Росії до спільноти цивілізованих країн[24]. Рашизм є поєднанням концепції «особливого шляху», про який так багато говорили більшовики, з нацистською ідеєю переваги, втім, не расової, а духовної — на виході це дало забійну суміш, іменовану «російським світом»[25].

Політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія рашизму за принципами багато в чому схожа з фашистським нацизмом, а за промовами і політикою президента Росії Путіна — з ідеями Гітлера[26].

Професор Олег Гринів вважає, що треба чітко відрізняти рашизм від путінізму, бо рашизм стосується ідеологічного обґрунтування авантюрної політики нинішнього російського диктатора Путіна — московського імперіалізму, під якою об'єдналися ідеологічні суперники (компартійні ідеологи та шовіністи й антикомуністи) задля економічного й політичного шантажу держав на території колишньої імперії; більшовизм тепер можна розглядати лише як один з різновидів рашизму. В свою чергу клерикальний варіант рашизму намагається реалізувати московський патріарх Кирилл, що засвідчує його концепція «Російського світу». В основі рашизму йдеться про несприйняття західної цивілізації, якій протиставляють своєрідну російську (євразійську) цивілізацію. Московські інтелектуалісти одностайні із самодержавцем Путіним, який прагне завершити царський і більшовицький україноцид. Нині рашизм — це ідеологічна основа путінізму. Історія підтвердила, що рашизм передбачає в першу чергу знищення українства як національної спільноти[2].

Функції

На думку професора Олександра Костенка[27], рашизм є ідеологією, що «базується на ілюзіях і обґрунтовує припустимість будь-якого свавілля заради хибно трактованих інтересів російського суспільства. У зовнішній політиці рашизм проявляється, зокрема, у порушенні принципів міжнародного права, нав'язуванні світові своєї версії історичної правди виключно на користь Росії, у зловживанні правом вето в Раді Безпеки ООН тощо. У внутрішній політиці проявом рашизму є порушення прав людини на свободу думки, переслідування учасників „руху незгодних“, використання ЗМІ для дезінформації свого народу тощо». Олександр Костенко також вважає рашизм проявом соціопатії.

Рашизм виконує замісну по відношенню до релігії функцію, даючи адепту відчуття причетності до боротьби «добра зі злом», наповнюючи його існування сенсом, виправдовуючи тяготи і жертви, які він приносить у реальності, позбавляючи його від комплексу неповноцінності[28].

На думку Миколи Томенка, «рашизм» — людиноненависницька ідеологія, що за змістом суттєво не відрізняється від фашизму чи сталінізму. Росія, яка спочатку боролася інформаційно та ідеологічно, по всьому світу підтримує будь-які методи (в тому числі й військові), щоб знищити тих, хто не підтримує ідеологію «Російського світу» та передбачає реалізацію цієї ідеології будь-якими методами[29].

Рашисти

Прихильників ідеології рашизму зазвичай називають «рашистами», іноді «ватниками».[23][30]

Психологія рашистів — це психологія ворожості, уявлення про те, що навіть і в Росії всюди є чужинці. Цю психологію мають люди, глибоко ображені придуманими або справжніми приниженнями, яким їх піддавав «Захід». Але за часів, «коли Росія сильна», рашисти нібито мають можливість помститися.[23][31]

Відмітною рисою свідомості рашистів є надія на силу. Важливою ознакою рашистів є мертве й полемічне розуміння історії Росії, її перетворення на набір культових дат, яким рашисти поклоняються і в які вірять.[23]

Зверхнє, підозріле («кругом вороги, всі хочуть нас з'їсти») і загалом цілком злісне ставлення до цього розтлінного світу, погляд на нього як на потенційну здобич, у рашистів поєднуються з по-дитячому наївною образою на те, що «нас ніхто не любить». Вони хочуть, щоб їх ще й любили — як Великого Брата. Рашисти поширюють патріархальні принципи на відносини між народами. Вони переконані, що любити можна змусити, що «стерпиться-злюбиться», що «б'є — значить, любить», тому що «для їх же блага».[8]

Один з найвідоміших рашистів російський актор Іван Охлобистін вважає, що «рашизм — це вибір мудрого», і доводить вірність своїм переконанням татуюванням на руці, яке він називає «тавро рашиста».[32]. Охлобистін каже про рашизм так:

Рашизм — це добре. Це консолідарно, інтернаціонально, прогресивно. Рашизм — це здатність вважати себе причетним до чогось глибоко правильного, духовного, того що веде свій витік від розуміння, що Росія зараз — це останній бастіон, що стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживацтва, звірячої похоті і байдужої жорстокості. Рашизм — це живе, тремтяче серце, сповнене вірою у можливість зробити кожну людину на землі щасливою. Рашизм — це ідеологія героя. Рашизм — це поезія закоханого. Рашизм — це милосердя святого. Рашизм — це вибір мудрого. Я був би гордий, якби мене вважали рашистом. Я б постарався відповідати, цьому високому імені. Хай живе рашизм![33]
Оригінальний текст (рос.)
Рашизм - это хорошо. Это консолидарно, интернационально, прогрессивно. Рашизм – это способность считать себя сопричастным чему-то глубоко правильному, духовному, ведущему свой исток от понимания, что Россия сейчас - это последний бастион, сдерживающий черную волну безликого индивидуализма, циничного потребительства, звериной похоти и равнодушной жестокости. Рашизм – это живое, трепещущее сердце, исполненное верой в возможность сделать каждого человека на земле счастливым. Рашизм – это идеология героя. Рашизм – это поэзия влюбленного. Рашизм – это милосердие святого. Рашизм – это выбор мудрого. Я был бы горд, если бы меня считали рашистом. Я бы постарался соответствовать, этому высокому имени. Да здравствует рашизм!

Рашизм у масовій культурі

Див. також

Примітки

  1. Остап Кривдик Рашизм
  2. Професор Олег Гринів: РАШИЗМ ІЗ ПРИЦІЛОМ НА УКРАЇНОЦИД. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 24 вересня 2014.
  3. (рос.)Леусенко О.В.. Рашизм как идеология Кремля.
  4. Що переможе: здоровий глузд чи імперські амбіції? Андрій Піонтковський. (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.
  5. "Путинский режим — постмодернистский фашизм" (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.
  6. «Потрібно звертатися до лікарів». Високопосадовці РФ вважають, що у Путіна проблеми зі здоров’ям — Данілов. nv.ua (укр.). Процитовано 2 березня 2022.
  7. CNN, Zachary Cohen, Katie Bo Lillis and Evan Perez. US intelligence agencies make understanding Vladimir Putin's state of mind a top priority. CNN. Процитовано 2 березня 2022.
  8. Александр Скобов. «Циммервальдская левая» // Грани.Ру / Блоги (в блоге Свободное место) 22.03.2014
  9. Росія і рашисти: хто стоїть за спиною Путіна
  10. Настоящий «рашизм»: в России составляют списки евреев, которых нужно депортировать как «несогласных» с Путиным
  11. Рашизм — не пройдет, или трудно быть человеком(рос.)
  12. «Это, детка — Рашизм!» — новый хит про Россию заполонил Интернет [Видео](рос.)
  13. Томенко назвал борьбу с «рашизмом» новым серьезным мировым испытанием(рос.)
  14. Мир должен осудить рашизм и нового фюрера в лице Путина и привлечь военных преступников к ответственности на Киевском процессе
  15. Остановить рашизм. Новый урок для мира
  16. Ігор Гулик «Рашизм»
  17. «Русизм — это особая форма человеконенавистнической идеологии, основанная на великодержавном шовинизме, полной бездуховности и безнравственности. Отличается от известных форм фашизма, расизма, национализма, особой жестокостью, как к человеку, так и к природе…Обладая рабской психологией, паразитирует на ложной истории, на оккупированных территориях и угнетаемых народах». Джохар Дудаев, лидер чеченского национально-освободительного движения, убитый спецслужбами России.— АРГУМЕНТ, 2014-03-19 09:40
  18. Marlène Laruelle «In the Name of the Nation», Palgrave Macmillan, 2009, ISBN 978-0-230-10123-4, 272 стор.(англ.), с. 53
  19. Суть и природа российской власти в 2х минутах — историк РАН Юрий Пивоваров // YouTube
  20. (рос.)Олег Леусенко (04-05-2014). Почему русские всех ненавидят? Даже себя...
  21. (рос.)Путин будет захватывать новые территории, чтобы проложить путь к Балканам — эксперты (рос.)
  22. Ключник Р. М. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201 Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.
  23. Алексей Мельников. Рашизм против россиян
  24. «Наши геи продвигаются по службе и я лично вручаю им ордена», — Путин о гомосексуалистах в России. ВИДЕО (рос.)
  25. Олексій Кафтан. Почему рашизм обречен на забвение. Щомісячник «Власть денег» за травень 2015 (№ 5/430)
  26. «Просто рашизм». Телеканал 1+1, 24 березня 2014
  27. Олександр КОСТЕНКО (18 березня, 2014 р.). Що таке «рашизм»?. Газета «День». (укр.)
  28. Credo quia absurdum. Что такое рашизм?
  29. Микола Томенко: у ХХІ столітті з'явилася нова чума — «рашизм».
  30. Яких росіян називають "ватниками"?. Gazeta.ua. 10-04-2014.
  31. Політичне життя росіян за три роки: стабільність від Кремля, рашизм і бунти під наглядом ОМОНу
  32. Охлобыстин показал «клеймо рашиста». 14.08.2014
  33. Новый хит из Харькова! Это, детка — Рашизм!!!!
  34. Інтерв'ю: автор хіта «Это детка рашизм» Борис Севастьянов
  35. У Харкові на День Незалежності співали про рашизм
  36. Гімн антірашистів
  37. Рашизм не пройдет! ПТН ПНХ
  38. С чего начинается гадина?

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.