Франсуа Олланд

З кінця 1970-х до 2007 року Франсуа Олланд перебував у цивільному шлюбі з кандидаткою на посаду президента від французької Соціалістичної партії на виборах 2007 року Сеголен Руаяль, з якою у нього народилося четверо дітей — Томас (1984), Клеманс (1985), Жюльєн (1987) та Флора (1992). У червні 2007 року, через місяць після поразки С. Руаяль під час президентських виборів 2007 року Олланд і Руаяль розійшлися, хоча офіційно шлюб ніколи не був зареєстрований.

Головним претендентом на висунення від соціалістичної партії на Президентські вибори у Франції 2012 року був глава МВФ з 2007 до 2011 року — Домінік Стросс-Кан. Проте внаслідок сексуального скандалу та інших компроментувальних епізодів припинив свою участь.

Під час внутрішніх виборів Олланд 16 жовтня 2011 року став офіційним кандидатом від Соціалістичної партії на президентських виборах 2012 року, обійшовши лідера партії Мартін Обрі (56 % і 44 % відповідно). За даними соціологічних опитувань, за весь час до виборів Олланд випереджав свого головного конкурента, чинного президента Ніколя Саркозі.

За результатом першого туру виборів, що відбувся 22 квітня 2012 року, він отримав 10 273 480 голосів, що відповідає 28,63 % виборців, які взяли участь у голосуванні. Він обійшов чинного президента Ніколя Саркозі на 1,5 % і вийшов з ним у другий тур. Другий тур виборів відбувся 6 травня 2012 року. За попередніми даними, Олланд набрав 51,62 % голосів і став 24-им президентом Франції. Ніколя Саркозі, який набрав 48,38 % голосів, ще ввечері 6 травня визнав власну поразку й привітав Олланда з перемогою. Явка виборців у другому турі склала 80,34 %.

• Зовнішня політика: підтримував виведення французьких військ з Афганістану до кінця 2012 року.[6]
• Європейська політика: мав на меті створити новий договір про партнерство між Францію та Німеччиною, підтримував прийняття Директиви для захисту громадських служб. Пропонує тісніше французько-німецьке партнерство, «прискорення створення франко-німецьких громадських служб, спільного дослідницького відділу, створення спільного індустріального фонду та спільних військових штабів».[7]
• Фінансова система: підтримував створення європеської рейтингової агенції та виступав за розділення кредитування та інвестицій у банках.
• Енергетика: виступав за зменшення частки ядерної енергетики з 75 % до 50 % на користь відновлюваних джерел енергії.
• Освіта: підтримував набір 60 000 тисяч нових учителів, створення знижок та тренувальних програм для того, щоб досвідчені працівники могли допомагати новим.
• Набір 5000 суддів, офіцерів поліції та жандармів.
• Зниження корпоративного податку до 30 % для середніх корпорацій та до 15 % для малих.
• Побудова 500 000 будинків щороку, включаючи 150 000 житлових, які мали фінансуватись подвоєнням максимальної ціни на А-паспорти; передача державних земель місцевим урядам протягом 5 років.
• Повернення до виходу на пенсію у 60 років для тих, хто працював більше 41 року.
• Повернення до нульового дефіциту ВВП 2017 року.[8]
• Виступав за ратифікацію Європейської хартії регіональних мов для визнання регіональних мов Франції.[9][10]
• Підтримка одностатевих шлюбів та права на всиновлення для ЛГБТ пар, планув серйозно зайнятися питанням 2013 року.[11]
• Забезпечення коштами для розвитку бідних передмість.[12]
• Хотів поєднати посади президентів Європейської Комісії та Європейської Ради у єдину посаду і пропонував обирати її напряму членами Європейського парламенту.

На фоні анексії Криму та підтримки озброєних сепаратистів на сході України Росією, що призвело до збиття Боїнга 777 біля Донецька Malaysia Airlines і смерті 283 пасажирів і 15 членів екіпажу, 22 липня 2014 року Франсуа Олланд висловився, що Франція поставить перший військовий корабель типу «Містраль» до Росії, бо Москва заплатила.[13] Станом на березень 2015 року передача вже збудованих «Містралей» не відбулася.[14]

5 лютого 2015 року Олланд заявив, що Франція не хоче, щоб Україна вступила до Північноатлантичного альянсу[15]. Того ж дня Олланд разом з Ангелою Меркель приїхали до Києва, де під час зустрічі з Порошенком запропонували «нове вирішення конфлікту на основі територіальної цілісності України»[16][17] . 6 лютого Меркель та Олланд поїхали в Москву, де обговорили українську кризу з В. Путіним[18].

12 лютого В. Путін, Петро Порошенко, Ангела Меркель та Франсуа Олланд підписали договір про припинення воєнних дій на Донбасі[19]. Президент Олланд назвав домовленості в Мінську полегшенням для Європи і надією для України[20]. Того ж дня на саміті в Брюсселі Олланд заявив, що Росія ще не виконала умови для передачі «Містралів»[21][22].

16 травня 2015 року Олланд пообіцяв, що Франція не постачатиме «Містралі» до Росії[23]. 5 серпня Олланд та Путін вирішили припинити контракт на будівництво й постачання «Містралів»[24].