Марія Оранська (1642–1688)

Марія Генрієтта Оранська (нід. Maria Henriëtte van Oranje), (нар. 5 вересня 1642 — пом. 20 березня 1688) — нідерландська принцеса з Оранської династії, донька штатгальтера Голландії Фредеріка Генріка Оранського та принцеси Амалії Сольмс-Браунфельської, дружина пфальцграфа Ціммерн-Кайзерслаутерна Людвіга Генріха.

Марія Оранська
нід. Maria van Oranje
Марія Оранська
Портрет Марії пензля Яна Майтенса, близько 1645 року
2-а пфальцграфиня-консорт Ціммерн-Кайзерслаутерна
Початок правління: 23 вересня 1666
Кінець правління: 3 січня 1674
Попередник: Марія Елеонора Бранденбурзька
Наступник: не було
Дата народження: 5 вересня 1642(1642-09-05)
Місце народження: Гаага
Країна: Республіка Об'єднаних провінцій
Дата смерті: 20 березня 1688(1688-03-20) (45 років)
Місце смерті: замок Оранієнгоф, Бад-Кройцнах, Священна Римська імперія
Чоловік: Людвіг Генріх Пфальц-Ціммернський
Діти: не було
Династія: Оранська
Батько: Фредерік Генрік Оранський
Мати: Амалія Сольмс-Браунфельська

Володарка замку Оранієнгоф у Бад-Кройцнаху.

Біографія

Марія Генрієтта народилась 5 вересня 1642 року в Гаазі. Вона була дев'ятою дитиною та сьомою донькою в родині штатгальтера Голландії, Зеландії, Утрехта, Гельдерна й Оверейссела Фредеріка Генріка Оранського та його дружини Амалії Сольмс-Браунфельської. Мала старшого брата Вільгельма та сестер Луїзу Генрієтту, Альбертіну Агнесу і Генрієтту Катерину. Інші діти померли в ранньому віці до її народження.

Марія (крайня справа) із батьками та двома сестрами, портрет роботи Герріта ван Гонтгорста

Батько пішов з життя, коли Марії було 4 роки. Матір більше не одружувалась. Після смерті Вільгельма від віспи у 1650 році, вона стала однією з регентів країни при своєму онукові Віллемові.

У 1660 році родичі намагалися влаштувати шлюб Марії з англійським королем Карлом II, який повернув собі престол, а перед цим сватався до її старшої сестри Генрієтти Катерини. Однак той віддав перевагу шлюбу з католицькою принцесою Катериною Браганса. У 1661 році йшли переговори про її можливий союз зі старим фельдмаршалом Йоганном Моріцем Нассау-Зігенським, проте той вирішив залишитися самотнім.[1]

У віці 24 років Марія взяла шлюб із пфальцграфом Ціммерн-Кайзерслаутерна Людвігом Генріхом, старшим від неї на два роки. Шлюбний контракт був укладений у березні 1666, в ньому окремо оговорювалося місце вінчання.[2] Весілля пройшло 23 вересня 1666 в Клеве.

Портрет принцеси Марії роботи Яна Майтенса близько 1665—1666 років

Союз мав на меті зблизити кальвіністські родини, однак був укладений з особистої прихильності молодих людей. Дітей у пари не було.

У 1669 році Марія вирішила перебудувати покинутий августинский монастир Святого Петра у Бад-Кройцнаху в новий замок, який отримав назву Оранієнгоф і надалі слугував літньою резиденцією.

У січні 1674 року Людвіг Генріх пішов з життя. Оскільки шлюб був бездітним, землі Ціммерн-Кайзерслаутерна відійшли курфюрсту Пфальца Карлу I Людвігу. Марія надалі користувалася палацом Оранієнгоф як удовиною долею. У 1675 році, після смерті матері, вона отримала дорогоцінних каменів на суму 56 456 гульденів та узуфрукт над замком Тюрнхаут.[2] Продовжувала листуватися з сестрами. Єлизавета Шарлотта Пфальцька свідчила, що до кінця життя пфальцграфиня мала роман зі своїм таємним радником Йоганном Казимиром Колб фон Вартенбергом.[3]

Марія пішла з життя у березні 1688 року від наслідків пневмонії. Була похована в євангелічній церкві Святого Стефана у Зіммерні.[4] Замок Оранієнгоф вона заповіла графу фон Вартенбергу.[2] Втім, вже за рік він був зруйнований під час війни за Пфальцську спадщину.

Вшанування пам'яті

Ім'я Марії носять парк, вулиця та джерело у Бад-Кройцнаху.[2]

Генеалогія
Вільгельм I Нассау-Ділленбург
 
Юліана цу Штольберг
 
Ґаспар де Коліньї
 
Шарлотта де Лаваль
 
Конрад Сольмс-Браунфельс
 
Єлизавета Нассау-Ділленбурзька
 
Людвіг I
 
Єлизавета Сольмс-Лаубахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм I Оранський
 
 
 
 
 
Луїза де Коліньї
 
 
 
 
 
Йоганн Альбрехт I Солмс-Браунфельс
 
 
 
 
 
Агнесса Сайн-Віттгенштайн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредерік Гендрік Оранський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Амалія цу Солмс-Браунфельс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. Діти Фредеріка Генріка Оранського (нід.)
  2. Біографія Марії Оранської (нід.)
  3. Прусські хроніки. Граф Казимир Колб фон Вартенберг (нім.)
  4. Євангелічна церква Святого Стефана у Зіммерні [недоступне посилання з липня 2019] (англ.)

Література
  • A. Staring, Prinses Maria van Oranje, hertogin van Simmern, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1932, стор. 39—40.
  • J. C. van der Does, Prinsessen uit het Huis van Oranje, Putten, 1939, стор. 168-172.
  • F. W. van den Berg, Maria van Oranje. Een bijna vergeten telg uit ons vorstenhuis, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1993, стор. 6-21.
  • G. van der Meer, Houtsnijwerk door Maria van Oranje, hertogin van Simmern?, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1995, стор. 67-74.
  • Katharina Bechler, Schloss Oranienbaum. Architektur und Kunstpolitik der Oranierinnen in der zweiten Hälfte des 17. Jahrhundert, Halle (Saale), 2002.
  • P.G. Schulte, Maria von Simmern, in: Onder den Oranjeboom, Oranienbaum – Huis van Oranje, tentoonstellingscatalogus Schloss Oranienbaum, Dessau, 2003, стор. 369-376.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.