Марія Шварнівна

Стосовно походження Марії точаться багаторічні дискусії. Одна частина дослідників спирається на розвідки російського дослідника Миколи Карамзіна, який називає її Марією Ясинею. Втім в жодному руському літописі Марію не названо «Ясинею», тобто аланкою (осетинкою). На Русі заміжніх жінок було прийнято іменувати по чоловікові. Марія по Всеволоду звалася Всеволожа, так її вперше згадує Іпатіївський літопис під 1176 роком. Перший Новгородський літопис називає її «Марія Всеволожа Шварнівна, донька князя Чеського». Тверський літопис під 1206 роком повідомляє, що чернечий постриг прийняла «велика княгиня Всеволожа Марія, донька Шварлова чеського», причому хрещена вона була у Владимирі-на-Клязмі, а «приведена з Чех нехрещеною». Володимирський літописець (створювався в княжому оточенні) називає Марію донькою «князя Чеського».

Прихильники яського (аланського) походження Марії спираються на Іпатіївський літопис, де зазначено, що молодша сестра Марії, яка вийшла заміж за Мстислава Святославича, названа «Ясиня». Проте Заміжжя Марії (до 1176 року) і Марфи Ясині (1182 рік) розділяють як мінімум 6 років. На цій підставі відомі дослідники давньої Русі А. Ф. Литвина і Ф. Б. Успенський вважають, що Марія і Марфа були народжені від різних дружин. Крім того, показовим є те, що Марфа Ясиня, на відміну від Марії та її сестри Олени, ніде не названа по батькові — Шварнівна.

Більш вірогідною є версія, що батьком Марії був представник знатного роду з білих хорватів (яких у Києві з давен називали чехами за спорідненість з останніми) Шварно Жирославич^{[джерело?]}. Або його предки перебралися до Києва після шлюбів великого князя Володимира Великого. На той час вони лише зберегли згадку про своє походження, перетворившись на київських бояр. Він очолював оборону Києва від військ Юрія Долгорукого. Після перемоги вимушений був підкоритися останньому. Шлюб сина Долгорукого — Всеволода — з представницею впливового київського боярства ймовірно відбувся з метою зміцнення влади Юрія у Києві. На відміну від цього, шлюб з аланською княжною не надавав якогось політичного зиску, оскльки на той час алани вже зазнали поразок від половців.

Народилася близько 1158 року. У 1173 році на нетривалий час Всеволод Юрійович зайняв київський трон. Ймовірно невдовзі відбувся шлюб Марії з великим князем. Проте того ж року вона разом з чоловіком вимушена була залишити Київ. У 1176 році стає великого княгинею владимирською. Займалася облаштуванням княжого подвір'я та господарства, звела терема для себе, сестер і дочок. В цей час синів у неї ще не було. При цьому велика княгиня протегувала книгам, наукам і мистецтвам, відрізнялася благочестям і мудрістю, багато прикрашала церкви.

Після народження сина Івана у 1197 року стала часто хворіти (далися взнаки часті пологи). У 1200 році ініціювала фундацію Успенського (Княгиненого) монастиря у Володимирі-на-Клязьмі. Точна дата смерті Марії невідома: в різних літописах вказано 1205 або 1206 рік. Знано, що постриглася у черниці 1 березня, взявши ім'я Марфа, а 19 березня померла. Похована в церкві св. Богородиці Успенського собору монастиря. В подальшому канонізована.

Чоловік — Всеволод Юрійович, великий князь Київський у 1173 році та великий князь Володимирський у 1176—1212 роках

Діти:

• Збислава (1178 — ?)
• Верхуслава (Антонія/Анастасія) — дружина Ростислава Рюриковича.
• Костянтин (1186—1218) — князь новгородський, ростовський і Володимирський.
• Всеслава (д/н—після 1206) — дружина Ростислава Ярославича Сновського
• Борис (?—1188)
• Гліб (?—1188)
• Юрій (1188—1238) — великий князь Володимирський.
• Олена (д/н—1203/1205)
• Ярослав (1191—1246) — великий князь Володимирський
• Володимир (1192—1227) — князь Стародубський
• Святослав (1196—1252) — великий князь Володимирський
• Іван (1197—1247) — князь Стародубський.

• Кишкин Л. Мария Всеволожая — ясыня или чехиня // Исследования по истории славянских и балканских народов. — М., 1972. — с.253-269
• А. Ф. Литвина, Ф. Б. Успенский. Кем была «Мария Всеволожая»? // Древнейшие государства в Восточной Европе. 2004. — М., 2006
• Dariusz Dąbrowski. Genelogia Mściławowiczỏw — Krakỏw, 2008. — s.373-376.
• Шварн