Матвій Номис
Матві́й Но́мис[1][2][3] (М. Но́мис, справжнє ім'я, по батькові і прізвище — Матві́й Тере́нтійович Си́монов; 17 (29) листопада 1823, с. Заріг, тепер Оржицького району Полтавської обл. — 26 грудня 1900 (8 січня 1901), Лубни) — український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів (прислів'я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо).
| Матвій Номис | ||||
|---|---|---|---|---|
 Матвій Терентійович Номис | ||||
| Ім'я при народженні | Матвій Терентійович Симонов | |||
| Народився |
17 (29) листопада 1823 с. Заріг, тепер Оржицького району Полтавської обл. | |||
| Помер |
26 грудня 1900 (8 січня 1901) (77 років) Лубни | |||
| Громадянство |
 Російська імперія | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | український етнограф, фольклорист, письменник і педагог | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Magnum opus | «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (1864) | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Біографія
Матвій Терентійович Симонов народився 17 (29) листопада 1823 року в с. Заріг (тепер Оржицького району Полтавської обл.) в заможній чиновницькій родині.
У 1848 році Матвій Симонов закінчив Київський університет.
Учителював у Ніжинській та Немирівській гімназіях.
З 1855 року Матвій Симонов служив чиновником у Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі.
З 1873 року був у Лубнах директором Лубенської чоловічої гімназії, з 1877 року — голова земства, мировий суддя, обіймав інші посади.
Помер Матвій Номис у Лубнах 26 грудня (8 січня) 1900 (1901) року.
Творча діяльність
Матвій Симонов протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості.
Друкуватися почав 1858 року. Опублікував кілька статей про українські народні звичаї та обряди. Співпрацював з часописами «Русская Беседа», «Основа», «Киевская старина» тощо.
Свої праці Матвій Симонов підписував М.Номис — цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку і абревіатури імені письменника і фольклориста. Саме під таким ім'ям він і відомий широкому загалу.
Найвизначніша праця М. Номиса — «Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М.Номис» (СПб,1864), яка містить понад 14,5 тис. приказок і загадок. У ній опубліковані також записи Степана Руданського, Василя Білозерського, Пантелеймона Куліша, В. Лазаревського, Марка Вовчка та інших.
Матвій Номис є також автором збірки «Оповідання М. Т. Симонова (Номиса)» (1900).
Публікації
1864 — Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис.
1897—1901 — історико-етнографічні статті в часописі «Київська минувшина» («З дитячих і отроцьких спогадів», «Крашанки в давнину», «Як збідніли Оболонські» та інші).
1898 — Крашанки в давнину, «Київська минувшина», No.4, стор.9-10
1898 — брошура про Лубенську гімназію, з нагоди її 25-річчя.
1900 — Оповідання М. Т. Симонова (Номиса).
Примітки
Джерела і література
- С. І. Білокінь. Номис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 488. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Номис М. // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1152. — 1000 екз.
- Мишанич С. В. Номис М. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 4., К., 1979, стор. 422
- Пыпин А. Этнография малорусская // в кн. История русской этнографии., Т.3., СПб, 1891 (рос.)
- Українські приказки, прислівья и таке инше. Спорудив М. Номис. СПб, 1864
- Українські приказки, прислів’я і таке інше : зб. О. В. Марковича та ін. / спорудив М. Номис. — СПб. : В друк. Тиблена і комп. И. Куліша, 1864. — VII, 304, XVII с.
Посилання
- Симонів Матвій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1729-1730. — 1000 екз.
- Номис Матвій // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 595-596.