Маттео Гарроне
Матте́о Ґарро́не (фр. Matteo Garrone; нар. 15 жовтня 1968, Рим, Італія) — італійський кінорежисер, сценарист та кінопродюсер. Лауреат національної кінопремії Давид ді Донателло 2009 року в номінації найкращий фільм (Гомора), двічі володар Гран-прі Каннського кінофестивалю за фільми «Гомора» (2008) та «Реальність» (2012).
Маттео Ґарроне | |
---|---|
фр. Matteo Garrone | |
Маттео Ґарроне у 2008 році | |
Дата народження | 15 жовтня 1968[1][2] (53 роки) |
Місце народження | Рим, Італія |
Громадянство | Італія |
Професія | кінорежисер, сценарист, кінопродюсер |
Роки активності | 1996 — наш час |
IMDb | ID 0308520 |
Нагороди та премії | |
| |
Гран-прі Каннського МКФ (2008, 2012) | |
matteogarrone.eu | |
Маттео Гарроне у Вікісховищі |
Біографія
Народився в Римі, син театрального критика Ніко Ґарроне. Після закінчення школи мистецтв працював помічником оператора, з 1986 до 1995 працював художником[3].
За перший короткометражний фільм «Силует» Ґарроне отримав Sacher d'Oro — премію, яку спонсорує знаменитий італійський режисер і сценарист Нанні Моретті. У 1997 році режисер знімає свій перший повнометражний фільм «Середземномор'я», в якому одним з трьох епізодів став фільм «Силует».
Визнання критиків прийшло до Ґарроне після фільму «Таксидерміст» за який він отримав премію Давид ді Донателло e номінації за найкращий сценарій. Фільм став поворотним моментом в кар'єрі режисера.
Світовий успіх приніс режисерові фільм Гомора, знятий за однойменною книгою Роберто Савіано. Стрічка розповідає про те, як злочинні угрупування впливають на життя звичайних людей в сучасній Італії. Фільм отримав Гран-прі Каннського кінофестивалю в 2008 році, нагороди Європейської кіноакадемії за найкращий фільм, режисерську роботу та сценарій, а також був номінований на премію «Золотий глобус». Увагу критиків і усієї світової спільноти привернуло те, як достовірно-похмуро режисер показав сучасне італійське суспільство. Після цього фільму багато критиків почали говорити про відродження італійського кінематографу, а самого Ґарроне стали називати спадкоємцем традицій неореалізму.
У 2012 році Ґарроне знову отримує Гран-прі Каннського кінофестивалю за фільм «Реальність» .
2013 році зфільмував рекламний ролик для Bulgari з Еріком Бана у головній ролі.
У 2015 році перший англомовний фільм Маттео Ґарроне «Казка казок»[4] став одним з трьох італійських фільмів, що потрапили до основного конкурсу 68-го Каннського кінофестивалю[5].
Фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1996 | ф | Силует | Silhouette | режисер, сценарист |
1996 | ф | Середземномор'я | Terra di mezzo | режисер, сценарист |
1998 | ф | Оресте Піполо, весільний фотограф | Oreste Pipolo, fotografo di matrimoni | режисер, сценарист |
1998 | ф | Гості | Ospiti | режисер, сценарист |
2000 | ф | Римське літо | Estate romana | режисер, сценарист |
2002 | ф | Таксидерміст | L'imbalsamatore | режисер, сценарист |
2004 | ф | Перше кохання | Primo amore | режисер, сценарист |
2008 | ф | Гомора | Gomorra | режисер, сценарист |
2012 | ф | Реальність | Reality | режисер, сценарист |
2015 | ф | Казка казок | The Tale of Tales | режисер, сценарист |
2018 | ф | Догмен | Dogman | режисер, сценарист |
2019 | ф | Піноккіо | Pinocchio | режисер, сценарист, продюсер |
Визнання
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Італійський національний синдикат кіножурналістів | ||||
1998 | Премія «Срібна стрічка» найкращому новому режисерові | Середземномор'я | Номінація | |
2003 | Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Таксидерміст | Номінація | |
2018 | Премія «Срібна стрічка» за найкращий фільм | Собачник | Нагорода | |
Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Нагорода | |||
Премія «Срібна стрічка» найкращому продюсерові | Нагорода | |||
Премія «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Номінація | |||
Золотий глобус | ||||
2003 | Найкращий фільм | Таксидерміст | Номінація | |
2009 | Найкращий фільм | Гомора | Нагорода | |
Найкращий режисер | Номінація | |||
Найкращий сценарій | Номінація | |||
Премія «Давид ді Донателло» | ||||
2003 | Найкращий режисер | Таксидерміст | Номінація | |
2004 | Перше кохання | Номінація | ||
2009 | Гомора | Нагорода | ||
2009 | Найкращий продюсер | Номінація | ||
2019 | Найкращий фільм | Догмен | Нагорода | |
Найкращий режисер | Догмен | Нагорода | ||
Найкращий оригінальний сценарій | Догмен (у співавторстві) | Нагорода | ||
Берлінський міжнародний кінофестиваль | ||||
2004 | Золотий ведмідь | Перше кохання | Номінація | |
2013 | Найкращий режисер | Реальність | Номінація | |
Каннський кінофестиваль | ||||
2008 | Золота пальмова гілка | Гомора | Номінація | |
Гран-прі журі | Нагорода | |||
2012 | Золота пальмова гілка | Реальність | Номінація | |
Гран-прі журі | Нагорода | |||
2015 | Золота пальмова гілка | Казка казок | Номінація | |
2018 | Золота пальмова гілка | Догмен | Номінація | |
Премія «Сезар» | ||||
2008 | Найкращий фільм іноземною мовою | Гомора | Номінація | |
Премія Європейської кіноакадемії | ||||
2008 | Найкращий режисер | Гомора | Нагорода | |
Найкращий сценарій | Нагорода | |||
2018 | Найкращий фільм | Догмен | Номінація | |
Найкращий режисер | Номінація | |||
Найкращий сценарист (спільно з Уго Кіті та Массімо Гаудіозо) | Номінація |
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Munzinger Personen
- Біографія(англ.) на сайті IMDb
- Кіноклуб “Репортера”: “Казка казок” Маттео Ґарроне
- Chiara Ugolini (16 квітня 2015). Cannes 2015, Garrone, Moretti e Sorrentino in concorso (італ.). la Repubblica. Процитовано 12.07.2015.
- Повний перелік нагород на номінацій Маттео Ґарроне на сайті IMDb(англ.)
Посилання
- Маттео Ґарроне на сайті Kino-teatr.ua
- Маттео Ґарроне на сайті MYmovies.it
- Маттео Гарроне на сайті Kino-teatr.ua
- «Ці казки не для дітей»: інтерв'ю з Маттео Ґарроне про фільм Казка казок на Ъ-Огонек(рос.)