Матіященко Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Матія́щенко[1] (25 лютого 1911 — 2 липня 1983) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення автоматників 6-ї стрілецької роти 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант[2]. Повний кавалер ордена Слави.
| Олександр Іванович Матіященко | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Александр Иванович Матиященко | |||||||||
| Народження |
25 лютого 1911 Овідіополь, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | ||||||||
| Смерть |
2 липня 1983 (72 роки) Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, УРСР, СРСР | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||
| Рід військ | піхота | ||||||||
| Роки служби | 1944—1945 | ||||||||
| Звання | гвардії сержант | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Життєпис
Народився в селі Овідіополь, нині — селище міського типу, районний центр Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 2 класи школи, працював вантажником у конторі «Заготзерно».
До лав РСЧА призваний 16 квітня 1944 року. В діючій армії — з 18 травня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.
18 липня 1944 року при прориві оборони супротивника в районі села Вільшанка командир відділення О. І. Матіященко одним з перших увірвався до ворожої траншеї, у рукопашній сутичці знищив 4 солдатів супротивника. У подальшому, при оволодінні містом Любомль, знищив ще 3 ворожих солдатів. Будучи пораненим, не полишив поле бою.
16 січня 1945 року при спробі контратаки супротивника у районі колонії Зашкув (Польща) гвардії сержант О. І. Матіященко особисто знищив 16 ворожих солдатів, ще 10 солдатів знищили бійці його відділення.
2 лютого 1945 року у боях в районі населеного пункту Требуш (Німеччина) відділення під командуванням гвардії сержанта О. І. Матіященка знищило 2 кулеметні позиції з обслугою. Одним з перших увірвався до поселення, влучним вогнем особисто знищив 17 ворожих військовиків, у тому числі 3 офіцерів.
Демобілізований у липні 1945 року. Повернувся у рідне село, працював охоронцем у заготівельній конторі.
Нагороди
Нагороджений орденами Слави 1-го (31.05.1945), 2-го (31.01.1945) та 3-го (16.08.1944) ступенів і медалями.
Примітки
- У нагородних документах також вказані прізвища Матьященко та Матіяшенко.
- Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.
Посилання
- Матіященко Олександр Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).