Махиня Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Махиня (29 вересня 1906, село Валява, тепер Городищенського району Черкаської області — 19 червня 1987, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й заступник голови Держплану УРСР. Член ЦК КПУ в 1966—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань.
| Махиня Михайло Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 вересня 1906 село Валява, тепер Городищенського району Черкаської області |
| Помер |
19 червня 1987 (80 років) Київ |
| Країна |
 Російська імперія Українська РСР СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч, політик |
| Alma mater | Національний університет харчових технологій |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР |
| Військове звання | старший лейтенант |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
     |
Біографія
Народився у родині робітника. З 1919 р. — підручний слюсаря цукрового заводу.
У 1925—1930 роках — агітатор-пропагандист, секретар Кагарлицького районного комітету ЛКСМУ на Київщині. Служив у Червоній армії.
Освіта вища. У 1935 році закінчив Київський хіміко-технологічний інститут харчової промисловості.
У 1935—1940 роках — інженер, директор ряду цукрових заводів Полтавської області.
У 1940—1941 роках — заступник народного комісара харчової промисловості Української РСР.
У 1941—1943 роках — уповноважений оперативної групи Військової ради по забезпеченню армії матеріально-технічним і продовольчим постачанням на Південно-Західному і Воронезькому фронтах. Учасник німецько-радянської війни.
У 1943—1949 і 1949 — квітні 1952 року — заступник, 1-й заступник народного комісара (міністра) харчової промисловості Української РСР.
У 1952—1957 роках — заступник, 1-й заступник міністра промисловості продовольчих товарів СРСР.
У липні 1957 — 1966 року — начальник відділу харчової промисловості Держплану—міністр Української РСР; заступник голови Державного планового комітету Української РСР.
У 1966—1979 роках — 1-й заступник голови Державного планового комітету Української РСР.
З 1979 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві.
Звання
- військовий технік 1-го рангу
Нагороди
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- два ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня (26.08.1943, 6.04.1985)
- орден «Знак Пошани»
- вісім медалей
- дві почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР
- заслужений працівник промисловості Української РСР
Література
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.