Мацак Юхим Тихонович

Мацак (Моцак) Юхим Тихонович (9 серпня 1893 — †13 червня 1961) — полковник Армії УНР.

Юхим Мацак
Народження 9 серпня 1893(1893-08-09)
Полтава
Смерть 13 червня 1961(1961-06-13) (67 років)
Париж
Країна  УНР
Приналежність  Армія УНР
Звання звання не вказане

 Полковник

Народився у м. Полтава, за іншими даними в м. Нові Санжари[1] Кобеляцького повіту на Полтавщині. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське військове училище (1914), вийшов підпоручиком до 34-го піхотного Сєвського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Нагороджений Орденом Святої Анни III-го ступеня (15.03.1916) та Орденом Святого Станіслава III-го ступеня (у період з 01.03.1917 по 31.03.1917)[2].

У 1917 р. — командир кулеметного куреня Одеської гайдамацької бригади. У 1918 р — старшина 42-го пішого Валкського полку Армії Української Держави. Навесні 1919 р. — командир сформованого з бессарабських повстанців Рибницького полку Дієвої армії УНР. З 11 червня 1919 р., після влиття полку до 9-го Стрілецького полку 3-ї дивізії (згодом — Залізної) Дієвої армії УНР — заступник командира цього полку. Станом на 10 листопада 1920 р. — начальник штабу 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. Був поранений і контужений кілька разів.

Після поразки Української державності перебував у Польщі в таборах інтернованих, де навчався на пастирських курсах.

З 1924 року мешкав у Франції де працював кваліфікованим гідом-шофером у Парижі довгі роки. На поклик Митрополита Полікарпа 1 жовтня 1950 року був висвячений в ранг диякона і брав участь у Богослуженнях в українській православній церкві у Парижі до кінця своїх днів.

Станом на 1952 р. жив на еміграції у Франції, під Парижем.

Був одружений з Оленою Йосипівною, мав доньку Наталію і сина Константина та онуку.

Помер 13 червня 1961 року. Похований на кладовищі в Іври під Парижем. У літургії одпівання брали участь отець В.Вишневський, підполковник Армії УНР Солонар та генерал-хорунжий О.Удовиченко.

Джерела

  1. Нові Санжари. Вікіпедія (укр.). 21 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  2. Бичко-Токовий. Бичко-Токовий В.Ю. Мічені війною. Новосанжарці на полях Першої світової 1914–1918 рр. : монографія. Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. 340 с. - С. 62-64, 332-333. (Українською).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.