Чугуївське військове училище

Чугуївське військове училище
	Нагрудний знак училища
Країна	Російська імперія
Марш	«Ой на горі та й женці жнуть»[1]
Розпущено	1918

Чугу́ївське військо́ве учи́лище (до 1910: Чугуївське піхотне юнкерське училище) — військовий навчальний заклад Російської імперії. Дислокувалось у Чугуєві, готувало офіцерів піхоти. Вважається, що Чугуївське училище підготувало російському імперському війську найбільшу кількість георгіївських кавалерів.

Свято училища: 26 листопада, день Святого Георгія Побідоносця.

Історія

1 вересня 1865 р. — Засновано як Чугуївське піхотне юнкерське училище в будівлі колишньої Школи військових топографів.
1888 — переформовано з двухсотеного до чотирисотеного складу: 4 роти, 400 штатних і 44 позаштатних юнкерів (Наказ військового відомства № 218).
1901 — дворічний курс змінено на трирічний (Наказ військового відомства № 197). Випускникам стали присвоювати офіцерські звання.
1914 — штат училища збільшено до 1200 юнкерів, встановлено чотиримісячний курс навчання.
15 грудня 1918 р. — училище розформовано.

Прапор

27 січня 1903 р. даровано просте знамено зразка 1900 року. Облямівка червона, шиття золоте. Навершя зразка 1857 (гвардійське). Держак жовтий. Зображено Спас Нерукотворний.

Нагрудний знак

Затверджено 4 жовтня 1913. Мальтійський хрест червоної емалі з білим обідком. У середині — червоний емалевий гурток із золотим обідком, а на ньому — біла фігура св. Георгія Побідоносця.

Форма

Юнкери носили червоні погони з білою облямівкою.

Начальники училища

23.06.1865—18.12.1875 — полковник Хаміна Олександр Миколайович
04.06.1882—10.05.1888 — полковник Зоммер Михайло Карлович
30.07.1901—07.03.1904 — полковник Зейн Еммануїл Олександрович
16.04.1904—02.03.1914 — підполковник (з 06.12.1904 полковник, з 06.12.1910 генерал-майор) Фок Яків Олександрович
18.04.1914—1917 — генерал-майор Фенстер (Врасський), Єремія Якович

Відомі випускники

Акишев Георгій Васильович (1877) — випущений прапорщиком в 144-й піхотний Каширський полк.
Баданов Василь Михайлович (1916)
Болбочан Петро Федорович (1909) — український військовий діяч, полковник Армії УНР
Болдирєв Василь Миколайович
Боровий Максим Михайлович — офіцер царської армії, полковник війська Української Народної Республіки.
Бронський В'ячеслав Михайлович (1897) — генерал-майор, начальник Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР
Василевський Пилип Федорович (1913) — випущений підпоручиком у 31-й Сибірський стрілецький полк.
Вишнівський Олександр Йосипович — випущений підпоручиком у піхотний полк 34-ї дивізії. Полковник Армії УНР.
Вовк Андрій Миколайович — політичний і військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Воротніков Олександр Степанович (1902) — випущений в 121-й піхотний Пензенський полк.
Ганжа Петро Андрійович (1902) — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР.
Герасимов Олександр Васильович (1883) — випущений прапорщиком у 61-й Резервний піхотний батальйон.
Гончаренко Аверкій (1912) — український військовик, командир українських частин у бою під Крутами.
Гончаренко Іван Теодосійович — командир 4-го Січового полку Дієвої армії УНР.
Дітель Вукола Юстимович — помічник начальника автопанцерного відділу Військового міністерства Центральної Ради.
Добровольський Сергій Іванович — начальник військових комунікацій УНР.
Євтимович Варфоломій Пимонович — начальник загального відділу Головної шкільної управи Військового міністерства УНР.
Захарчук Святослав Косьмич — командир 4-го полку Січових стрільців Дієвої армії УНР
Калмиков Іван Павлович (1912) — випущений в Приморський саперний батальйон.
Коноплін Іван Степанович
Корк Август Іванович (1908) — випущений підпоручиком в 98-й піхотний Юр'ївський полк.
Костюченко Олекса Павлович (1914) — український військовий діяч. Сотник Армії УНР
Кропив'янський Микола Григорович (1913) — випущений в 74-й піхотний Ставропольський полк; радянський військовий та політичний діяч, учасник Першої світової та Громадянської воєн.
Макаренко Віталій Семенович
Малишкін Василь Федорович (1917) — випущений прапорщиком.
Никонів Наум — генерал-хорунжий Армії УНР.
Підтикан Іван Дмитрович — старший лейтенант РА, Герой СРСР.
Поджіо Олександр Михайлович — генерал-майор, начальник 5-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.
Поплавко Віктор Родіонович (1902)
Пронін Василь Михайлович (1904) — випущений підпоручиком в 167-й піхотний Острозький полк.
Реєк Микола (1910)
Росіневич Микола Олександрович (1915) — підполковник Армії УНР.
Садовський Михайло Вікентійович — генерал-хорунжий Армії УНР.
Скоблін Микола Володимирович
Ткачук Михайло Герасимович — генерал-хорунжий Армії УНР.
Угніч Олексій Юхимович (1910) — підполковник Армії УНР.
Урбшіс Юозас
Харитоненко Микола Аркадійович (1917) — командир сотні 10-го пішого полку Сірожупанників Дієвої армії УНР
Чехівський Микола Мусійович (1905) — командир 4-го Українського (Синьожупанного)
Чорний (Черний) Михайло (1911) — старшина Армії Української Держави, інженер-агроном, громадський діяч.
Штейфон Борис Олександрович (1902) — випущений підпоручиком в 124-й Воронізький піхотний полк.
Шумилов Михайло Степанович (1916) — випущений прапорщиком.
Юсупов Фелікс Феліксович (1876) — випущений в 10-й уланський Одеський полк.

Примітки

Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — К.: Темпора книга 2 (53 с.) 2011. — 424 с.

Література

Альмендінгер В. Чугуївське військове училище / / Військова Бувальщина. Січень 1971. № 108. С.3-7
Зибін І. А. Чугуєвці: історично-побутової збірка Об'єднання Чугуївського військового училища. Белград-Новий Сад, Югославія, 1936.
Левченко А., сост. Чугуєвці. Вірші і спогади офіцерів Російської імператорської армії. Чугуїв, 2009.
Сирцов Б. Чугуївське військове училище. 1916—1917 / Військова Бувальщина № 90, с. 38.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — К.: Темпора книга 2 (53 с.) 2011. — 424 с.