Медолюб-шилодзьоб східний

Медолюб-шилодзьоб східний[2] (Acanthorhynchus tenuirostris) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae).

?
Медолюб-шилодзьоб східний

Самець

Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медолюб-шилодзьоб (Acanthorhynchus)
Вид: Медолюб-шилодзьоб східний
Acanthorhynchus tenuirostris
(Latham, 1801)
Посилання
Вікісховище: Acanthorhynchus tenuirostris
Віківиди: Acanthorhynchus tenuirostris
ITIS: 558387
МСОП: 22704421
NCBI: 266336

Поширення

Ендемік Австралії. Птах поширений вздовж східного і південно-східного узбережжя та на Тасманії. Мешкає в сухих склерофітових лісах, чагарниках і пустошах.

Опис

Дрібний птах, завдовжки 13–16 см, розмах крил — 18–23 см, середня вага тіла — 11 г. У самців верхня частина тіла глянсово-чорного кольору. Надхвіст і внутрішня частина крила сірі. Горло та груди білі. Посеред горла є коричнева пляма. Нижня частина грудей і живіт світло-коричневі. Самиці мають оливково-коричневі верхні частини тіла, а пляма на горлі не настільки виражена, як у самця.[3] У дорослих птахів очі червоні, у молодняка — чорні.

Спосіб життя

Живиться нектаром.[4][5] Сезон розмноження — з серпня по січень. За сприятливих умов може бути два виводки за сезон. Гніздо — це глибока чашоподібна конструкція із трави та кори, вистелена пір'ям та м'якими рослинними волокнами, що розташоване в розвилці невеликого кущистого дерева або чагарника, на висоті 1–15 м (3–49 футів) над землею. У кладці 1-4 яйця. Самиця насиджує яйця протягом 13-16 днів. Обидва батьки годують пташенят.[6]

Підвиди

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Acanthorhynchus tenuirostris: інформація на сайті МСОП(версія 2021.1) (англ.) 29 червня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 392. ISBN 0-670-90478-3.
  4. Ford, Hugh A.; Pursey, J.F. (1991). Status and feeding of the Eastern Spinebill Acanthorhynchus tenuirostris at the New England National Park, North-eastern NSW. Emu (CSIRO) 82 (4): 203–211. ISSN 0158-4197. doi:10.1071/MU9820203.
  5. Australian Museum (2006). Bird Finder – Eastern Spinebill. Birds in Backyards. Australian Museum. Процитовано 26 червня 2007.
  6. Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 327. ISBN 0-646-42798-9.

Посилання

  • Eastern spinebill media on the Internet Bird Collection website
  • Higgins, Peter; Peter, J.M.; Steele, W.K. (2001). Acanthorhynchus tenuirostris Eastern Spinebill. Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds Volume 5, Tyrant-flycatchers to Chats. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 0-19-553071-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.