Межа Еддінгтона
Межа Еддінгтона — величина потужності електромагнітного випромінювання, що виходить із надр зірки, при якій його тиску достатньо для компенсації ваги оболонок зірки, які оточують зону термоядерних реакцій, тобто зірка знаходиться в стані рівноваги: не стискується і не розширюється. При перевищенні межі Еддінгтона зірка починає випускати сильний зоряний вітер.
Критична (Еддінгтонівска) світність — максимальна світність зірки або іншого небесного тіла, яка формулюється умовою рівноваги гравітаційних сил і тиску випромінювання об'єкта.
Обидві величини названі на честь англійського астрофізика Артура Стенлі Еддінгтона.
Критична світність в класичному (Еддінгтонівскому) наближенні
Критична світність визначається умовою рівноваги сили тяжіння і тиску випромінювання .
При віддаленні від ізотропного джерела випромінювання і у випадку водневої плазми — найбільш типового випадку, оскільки водень становить більшу частину маси всесвіту — сила тяжіння , що діє з боку випромінюючого тіла маси на протон:
Потік випромінювання на цій відстані:
- , де — світність джерела
Тоді сила , діюча на електрон внаслідок Томсонівського випромінювання на електронах
- , де — Томсонівське січіння розсіяння фотону на електроні:
Таким чином, виходячи з умови рівноваги і з урахуванням того, що електростатична взаємодія значно сильніше гравітаційної, тобто протон — електронні пари можна вважати пов'язаними, критична світність
або, якщо виразити масу об'єкта в масах Сонця ,
- ерг/с, тобто критична світність залежить тільки від маси об'єкта і механізмів взаємодії випромінювання з речовиною.
Відхилення від критичної світності і надкритична аккреція
Фактично умова рівноваги сили тяжіння і тиску випромінювання є умовою можливості акреції речовини на випромінюючий об'єкт.
Однак у разі істотної неізотропності акреції, наприклад, у випадку акреційних дисків таких компактних об'єктів, як чорні діри і нейтронні зірки, можливі ситуації, коли джерелом енергії є гравітаційна енергія акрецюючої речовини і темпи акреції настільки високі, що світність перевищує критичну. Для таких об'єктів характерно інтенсивне витікання речовини з акреційного диску, викликане тиском випромінювання, найбільш відомим з таких об'єктів є SS 433.
Література
- Эддингтон А. С. Звёзды и атомы — 1928. — С. 152