Мена (річка)

Ме́на — річка в Чернігівській області, права притока Десни, басейну Дніпра. Бере початок в Сновському районі. Протікає територією Корюківського та Менського районів Чернігівської області.

Мена
Річка Мена в селі Киселівка
51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д.
Витік Щокоть
Гирло Десна
• координати 51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д.
Басейн басейн Десни
Країни:  Україна
Прирічкові країни:  Україна
Регіон Чернігівська область
Довжина 70 км
Площа басейну: 775 км²
Притоки: річки: Кут, Короська, Остреч, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Іржавець, Дягова Конотоп.
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 701371

Довжина — 70 км, середня глибина — 1,5—2 метри. Найбільша глибина — 5 метрів. Ширина — 5—10 метрів.

Етимологія

Назва походить від балтського men~kas «дрібний, слабкий».[1]

Географія
Сучасна «дамба» на р. Мена в селі Киселівка

Бере початок у селі Щокоть Сновського району. Протікає з півночі на південь через такі населені пункти: с. Низківка, Веселе, санаторій Остреч, місто Мену, с. Феськівку, Киселівку, Осьмаки, хутір Дубровку.

Впадає в Десну. Притоки: ліві — річки Короська, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Остреч, праві — Сперш, Іржавець, Дягова, Конотоп.

Судноплавність

У 18—19 ст. річка була важливим судноплавним шляхом і мала ширину 25—50 м і середню глибину 8—14 м. Нині річка має штучне регулювання за допомогою 7 шлюзів. До 1960-х рр. була судноплавною.

Фауна

Риби, які водяться: краснопірка, плітка, окунь, карась китайський, карась білий, в деяких місцях зустрічається карась червоний (золотистий), лин, щука, піскар, гірчак, удідка, чебачок амурський, ротан, в невеликій кількості постійно, а також під час нересту в річку в великій кількості можуть заходити такі види риб, як сазан річковий, плоскирка (густера), в'язь, верховодка (уклейка), жерех, йорж.

Ссавці: пацюк чорний і пацюк сірий, ондатра, в невеликій кількості — бобер, хохуля.

Птахи: сіра чапля, бекас, дупель, кулик болотяний (пастушок), вальдшнеп, кроншнеп, деркач, бугай водяний, водяна курочка, дикі качки, лелеки.

Земноводні: вуж звичайний і водяний, жаба ставкова, ропуха.

Примітки
  1. Костянтин ТИЩЕНКО. ЛИТВА НА СІВЕРЩИНІ. Топонімічні свідчення. — Частина ІІ. Про що говорять ці назви. Архів оригіналу за 2 січня 2010. Процитовано 6 лютого 2010.

Мережні ресурси

Джерела
  • Географічна енциклопедія України
  • Знойко Олександр. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989. — С. 123—124.
  • Калібаба Д. П., Соляник В. С. Наша рідна Менщина. — Мена: «Домінант», 2003. — 176 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.