Мерингія бузька

Напівкущик, що має стрижневу кореневу систему та численні, галузисті річні пагони завдовжки 5–15 см. Утворює мініатюрні щільні дернинки або подушки 4,5–20 см в діаметрі. Має тонкі трав'яні, лежачі або висхідні стебла, нижня частина яких дерев'яніє і може зберігатись кілька років. Листки невеликі — 0,8–1,2 см завдовжки, 0,1–0,2 см завширшки. Квітки зібрані у 3-квіткові суцвіття або подвійні дихазії, які іноді редукуються до поодиноких квіток. Пелюстки квіток білі. Плід (коробочка) кулястий, 0,25 см в діаметрі. Рослина цвіте в червні–серпні, плодоносить у липні–вересні, розмножується насінням.

Мерингія бузька — ксеромезофіт та облігатний петрофіт. Зростає на гранітних прямовисних скелях, карнизах та у щілинах, переважно з північною експозицією, де створюються умови з затінення. Фітоценотично відноситься до угруповань класу Asplenietea trichomanis.

Український прибузький ендемік, поширений у Гранітно-степовому Побужжі, на південних відрогах Придніпровської височини. Відомо п’ять локальних популяцій виду в каньйонах річки Південний Буг (лівий берег в околицях м. Южноукраїнська, правий — околиці с. Богданівка) та р. Мертвовод (околиці сс. Актове, Петропавлівка та заповідне урочище «Лабіринт»). Всі відомі локалітети територіально знаходяться в межах Миколаївської області.

Занесений до категорії «Уразливі види» Європейського червоного списку, Резолюції 6 Бернської конвенції, Червоної книги України.

• Список видів роду гвоздика

• Адаптивні особливості Південнобузьких ендемів Dianthus hypanicus Andrz. та Moehringia hypanica Grynj et Klok / В.А. Соломаха, Г.В. Драбинюк, Т.С. Вініченко, І.І. Мойсієнко, О.М. Деркач // Український фітоценологічний збірник. — Київ, 2006. — Сер. С, вип. 24. — С. 70-86. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

• Мерингія бузька у ЧКУ
• Рослини Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює мережу Емеральд (Смарагдову мережу)