Миколай Баворовський

Життєпис

Народився 7 вересня 1796 року в Копичинцях. 28 вересня 1826 року вступив на новіціят до Товариства Ісуса в Старій Весі. Після філософсько-богословських студій висвячений на священника 18 червня 1834 року в Тарнові.

Професор і вихователь у гімназії єзуїтів у Тернополі (1834—1836), професор богослов'я в Новому Сончі (1837—1840), секретар провінціала (1840—1844) і віце-провінціал (1844—1846). У 1846—1854 роках був провінціалом Галицької провінції єзуїтів. Його служіння провінціала випало на період «весни народів», коли австрійська влада тимчасово ліквідувала єзуїтів (1848—1852), тому старався у Відні про відновлення діяльності ордену. Після закінчення каденції провінціала був проповідником і настоятелем у Львові (1854—1866), ректором у Кракові (1868—1872), духівником у Кракові (1872—1878) і Старій Весі (1878—1887). З родинного маєтку призначив багато фундушів на розбудову домів Товариства.

Помер 27 серпня 1887 року в Старій Весі, похований на Комунальному цвинтарі в м. Березів.[1]

Примітки

Джерела

  • Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / оprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — S. 31.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.