Мирне (Тернопільський район)

Ми́рне — село Підгаєцької міської громади, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване в південній частині району, на річці Коропець. До 1990 року належало до Бережанського району. Адміністративний центр колишньої сільради. До Мирного приєднано хутір Стадниця (проживають 5 родин). До 1964 року село називалося Теляче. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади [1]

село Мирне
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Підгаєцька міська громада
Основні дані
Засноване 1440
Населення 657
Площа 17,057 км²
Густота населення 38.52 осіб/км²
Поштовий індекс 47530
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°21′12″ пн. ш. 25°06′36″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 410 м
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру		 12 км
Місцева влада
Адреса ради 48010, с.Мирне
Карта
Мирне
Мирне
Мапа

Населення — 657 осіб (2001).

Історія

Перша писемна згадка — 8 лютого 1440 року в протоколах галицького суду [2]. Зміст запису доводить існування села задовго до цієї дати.

1919 польські поселенці вилами вбили 19 поранених січовиків.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, коператива.

Пам'ятки

Є церква св. Параскевії (початок 20 століття, мурована), капличка, «фігури» св. Анни з Пречистою Дівою Марією, Ісуса Христа на честь 2000-річчя Різдва Христового, Ангела-Хоронителя.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецьо-радянській війні (1966), пам'ятник «Тризуб» на честь 5-річчя незалежності України (скульптори В. і Я. Тихі), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (відновлено 1990), на захист від градобиття (1903, відновлено 1990), на пам'ять про Євгена Коновальця, на честь освячення полів (1990), на пам'ять про давню церкву, замок і колишнє село з невідомою назвою (1991, руїни замку і церкви зберігалися до кінця 19 ст.), на честь врятування від посухи (відновл. 1990-ті), на місці боїв УСС, пам'ятний знак Борцям за волю України (1992), тоді ж насипана могила УСС (поховано 19 січовиків, вирізьблена історія могили).

На місці старої церкви оо. Францисканців знайдено Біблію (зберігається у Бережанському музеї книги), встановлено пам'ятний хрест.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення пошти, кімната «духовності» (зібрані репродукції з давніх образів села).

Відомі люди

У Мирному народилися
  • громадські діячі Г., О. і С. Бойки,
  • скульптор О. Волюх,
  • художник Р. Дмитришин,
  • провідник УПА Ж. Івашків,
  • провідник УПА Прокопишин Іван, відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1-го класу (20.06.1952), Срібним хрестом заслуги (25.07.1950), Бронзовим хрестом заслуги (6.06.1948), медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах» (5.09.1950)[3].
  • кінорежисер, видавець, редактор, громадський діяч П. Кардаш,
  • художник, скульптор Б. Карий,
  • громадський діяч, меценат І. Кочак,
  • вишивальниця М. Прокопишин,
  • перекладач, драматург І. Савка,
  • сотник УСС М. Саляк,
  • радіожурналіст Б. Суровець-Кузишин,
  • режисер П. Телюк та ін.

Проживав композитор, скрипаль В. Билов, перебував Богдан Лепкий, загинув діяч ОУН і УПА О. Безпалько.

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 10 жовтня 2021.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.78, №760
  3. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949–1956. – Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. – Київ; Торонто, 2017. – С. 578; Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2013. – С. 808

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.