Мирослав Шепарович

Мирослав Шепарович (хорв. Miroslav Šeparović; нар. 18 липня 1958, Блато) хорватський правник, суддя, член Хорватської академії правових наук, міністр юстиції Хорватії у 1995—1998 рр. Голова Конституційного суду Хорватії з 13 червня 2016.[1]

Мирослав Шепарович
Народився 18 липня 1958(1958-07-18) (63 роки)
Блато (Хорватія), Дубровницько-Неретванська жупанія, Хорватія
Країна  Хорватія
Діяльність шпигун
Alma mater Загребський університет
Знання мов хорватська
Посада Голова Конституційного суду Хорватії

Життєпис

Народився 18 липня 1958 р. у містечку Блато на острові Корчула. 1992 р. закінчив юридичний факультет Загребського університету. 1983 р. склав іспит на право займатися приватною юридичною практикою, а 1994 р. — на право працювати нотаріусом. 2013 р. на тому ж факультеті здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію на тему «Добробут дитини та принцип найкращих інтересів дитини у практиці Європейського суду з прав людини та Конституційного суду Хорватії».[1][2]

Після випуску з вишу працював помічником з правових питань на виноробному заводі «Блато» в Загребі (1981—1983), а потім у Військовій будівельній установі «Пречко» (1984—1986). 1986 року його призначили суддею Загребського міського суду. У 1989 р. влаштувався на роботу у Міністерстві юстиції, де працював в Управлінні з майнових та юридичних питань. Дослужився до заступника міністра. 1995 р. призначений міністром. Як міністр Шепарович брав участь у розробці та впровадженні нормативно-правових актів у галузі цивільного права, судової системи та реформи кримінального права. У 1998 р. влаштувався в Хорватську розвідувальну службу, де обіймав посаду директора. Потім був заступником начальника Управління національної безпеки. З 2000 р. займався приватною юридичною практикою. Також був захисником генерала Младена Маркача у Міжнародному трибуналі для колишньої Югославії. 14 квітня 2009 р. парламент Хорватії призначив його суддею Конституційного Суду.[1]

Нагороджений Орденом хорватського трилисника, Медаллю Вітчизняної війни]], Медаллю вдячності батьківщини, Пам'ятною медаллю за Вуковар і Орденом князя Бранимира. Його книжку «Добробут дитини та найкращий інтерес дитини у судовій практиці» Фонд ім. д-ра Ядранка Црнича визнав 2014 р. твором, що має особливе значення для пропаганди юридичної професії в Хорватії.

Інцидент

2018 року Комітет з питань етики в науці та вищій освіті (CESHE) дійшов висновку, що Шепарович винен у плагіаті, оскільки його докторська дисертація містила неодноразові випадки «неповних і непрозорих цитат» праць інших людей.

У відповідь Шепарович подав заяву про порушення кримінальної справи проти всіх п'ятьох членів CESHE, оскільки вважав, що члени Комітету зловживають своїми посадами та перевищують юрисдикцію, обмежену Конституційним судом у 2017 р. Водночас, голова CESHE Івиця Вилибич вбачав у цьому новий крок у постійних зусиллях на послаблення Комітету.[3][4]

Примітки

  1. Predsjednik | Ustavni sud RH (хор.). Usud.hr. Процитовано 14 червня 2016.
  2. Boris Bilas (20 червня 2014). SUDAC USTAVNOG SUDA Miroslav Šeparović u sukobu interesa zbog Obiteljskog zakona. Nacional.Hr. Процитовано 8 вересня 2018.
  3. Sudac Šeparović: Špijun, odvjetnik i plagijator (хор.). Процитовано 27 лютого 2018.
  4. Croatia's top judge sues national ethics panel after it finds him guilty of plagiarism. Science | AAAS (англ.). 22 лютого 2018. Процитовано 27 лютого 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.