Мафія (гра)

• Ведучий роздає учасникам гри карти «сорочкою» догори.
  • Ті, кому випали червоні, складають команду незнайомих одне з одним «чесних мешканців міста» (також поширені назви «мирні жителі» і скорочення «чж», «мж» чи «гр» (громадянин)). Один із «чесних мешканців», який отримав червоного туза, особливий гравець — «комісар».
  • Гравці з чорними картами — команда «мафії».
• Ігровий процес розділений на дві фази — «день» і «ніч».
  • Коли ведучий оголошує в місті фазу ночі, гравці заплющують очі — «сплять». В першу ніч ведучий дозволяє гравцям із чорними картами — «мафії» — розплющити очі і запам'ятати своїх соратників — «познайомитися». Після чого мафія «засинає», а ведучий каже прокинутися комісару. Таким чином ведучому стає відомий розклад (він дізнається, хто є хто).
  • По оголошенню фази дня прокидаються всі жителі. Вдень гравці обговорюють, хто з них може бути «нечесним» — причетний до мафії. Наприкінці обговорення ведучий оголошує відкрите голосування за ув'язнення (в різноманітних версіях гри цей процес називають Лінчуванням, повішенням, вбивством). Найбільш підозрілий мешканець, який набрав найбільшу кількість голосів потрапляє за ґрати (покидає гру).
  • Потім наступає фаза «ночі». Вночі просинається мафія, беззвучно (жестами) «радиться» і вбиває когось із живих мешканців, показуючи ведучому кого саме. Мафія засинає. Прокидається комісар і вказує на одного з мешканців, котрого бажає «перевірити» на причетність до мафії. Ведучий так само беззвучно, «на пальцях», показує комісару статус того, кого перевіряють.
  • Вдень ведучий оголошує, кого було вбито вночі. Цей гравець покидає гру, його карта («статус») демонструється всім жителям.

«Живі» гравці використовують інформацію про події, що відбулися, для обговорення та чергового «засудження»… Гра продовжується до повної перемоги однієї з команд, якщо суперники повністю або ув'язнені, або вбиті…

Дослідники виділяють два типи ігор: змагання (боротьба) і вистава (маскарад). «Мафія» вдало поєднує в собі риси обох типів. Вона одночасно і шоу, і боротьба за виживання. На відміну від карт ця гра ніяк не пов'язана з грошима, на відміну від гольфу не потребує фінансових витрат, на відміну від футболу — доброї фізичної підготовки. Найголовніше: вона дає тільки цінне інтелектуальне задоволення. В безкорисливій несерйозності гри прихований її потенціал.[53]

Ця гра унікальна. Базується, передусім, на спілкуванні, на обговореннях між учасниками. Тут постійно відбуваються і фактично узаконені обман, підступність, укладання і підле порушення договорів та альянсів. Обговорення ігрової ситуації проходить шляхом сутичок думок у безупинних суперечках, при цьому деякі гравці надають перевагу відмовчуванню, інші — навпаки, занадто активно та гучно беруть участь в обговоренні. Таким чином, гра опиняється нескінченно далеко від безстороннього поєдинку інтелектів, що є характерним для деяких настільних ігор (наприклад, шахів, го), і це наближає її до реального життя. Мета гри — вижити своєю командою.

Гра складається з двох основних компонентів: психологічного та математичного.

• Математичний: гравцям «щодня» необхідно запам'ятовувати, хто за кого голосував і ким виявився той, за кого голосували. У важливі моменти легко визначити, що той, хто голосував частіше за чесних, скоріш за все — мафія.
• Психологічний: гравці повинні володіти акторською майстерністю, щоб переконувати інших у своїй чесності й необхідності проголосувати за певного гравця, якого підозрюють у нечесності.

Аксіома кожного ходу — живих мешканців стане менше, когось ув'язнять, а когось вб'ють. У грі панує параноїдальна атмосфера, з кожним ходом нервозність загострюється. Жоден чесний мешканець достеменно не знає, хто у грі належить до команди супротивника. Кожний простий житель нікому не довіряє і вимушений вірити тільки в себе. Беззастережно комусь повірити означає бути обдуреним та померти.

• Щоб вижити, кожному члену команди мафії доводиться залишатися в тіні, не привертати до себе особливу увагу тих, що поруч, вміло викручуватися, маскуючись під чесного громадянина. Питання «Чи ти справді чесний?» є звичним. Найголовніший атрибут мафіозі — вміння правдиво збрехати.
• Найголовніша якість чесного мешканця, яка викликає повагу та похвалу тих, що поряд, — це вміння вчасно розпізнати брехню. Існують два основних методи виявлення чесними жителями мафіозі.
  1. Аналітичний. Рішення гравця-аналітика, який ув'язнює мешканця, базується на об'єктивних даних, тобто на беззаперечних фактах, таких як, наприклад, самовизнання (випадкові «проколи»), відверті звинувачення когось при обговоренні, результатах голосувань.
  2. Інтуїтивний. Рішення гравця-інтуїта є суб'єктивним, воно спирається на припущення і тлумачення обговорення шляхом інтерпретації словесних висловлювань (в тому числі обмовок), інтонації, міміки, жестів. Інтуїт, наприклад, не відрізнить мафіозі від комісара. Інтуїт бачить лише наявність певного статусу — особливий стан внутрішньої переваги, яке з'являється у «статусних» гравців (мафіозі, комісар тощо) і проявляється зневажливим відношенням до «простих» чесних жителів.

Психологізм і «цікавість» гри «Мафія» полягають у вирішенні задачі, яка з команд переможе. Мафія, де члени гурту, знаючи одне одного, не налаштовані допускати голосування за ув'язнення себе ж, і в якої є можливість кожного ходу безпомилково позбавлятися члена іншої команди? Чи команда незнайомих одне з одним чесних мешканців, котрі можуть позбавлятися мафії лише шляхом спільного з мафією голосування, причому часто ув'язнюючи самих себе?

Можлива: від 2. Оптимальна: 8-16 осіб.

При малій кількості гравців гра швидко закінчується, при великій — через загальні шум та розбиття на невеличкі групки співрозмовників втрачає сенс.

Можна грати удвох, роздаючи три карти, з яких одна є закритою. Гравці або вирішують, хто з них мафія, або мафія — закрита карта. Потім вони голосують за закриту карту, і якщо вона «чесна» — мафія виграла, а якщо «мафіозна» — мафія програла. Або один із гравців переконує іншого, що він чесний, а інший — мафія і розкриває закриту карту. Якщо вона «мафіозна» — мафія виграла.

Формула для розрахунку кількості членів мафії: ${\displaystyle M=\left\lfloor {\frac {N}{k}}\right\rfloor }$, де ${\displaystyle \!M}$ — кількість мафіозі, ${\displaystyle \!N}$ — загальна кількість гравців, ${\displaystyle \!k}$ — розрахунковий коефіцієнт.

• Для «живої» гри — в салонах (поза мережею, в реальному житті), в IRC та чатах ${\displaystyle \!k}$ варіює в межах від 3 до 4. Тобто приблизно ${\displaystyle \!k=3,5}$.
• В мережевих іграх з відстроченням ходу — PBEM та форумні варіанти, ігри в блогах та соціальних мережах — звично приймається підвищене значення для ${\displaystyle \!k}$.

Наприклад, в PBEM ${\displaystyle \!k=4,5}$, причинами цього є:

1. Нейтралізація «спунів» — так називають людей, що записалися у гру, але не вступили в ігрове листування; звичайно спуни виводяться із гри «автокіллом».
2. Неможливість голосування, т. зв. «голос на собі» (детальніше див. розділ Різновиди гри).

Карти: непом'яті та непозначені, «чесні» — червоні (бубни або чирви), «мафія» — чорні (піки або трефи), «Комісар» — туз бубен (чирв), або король цих мастей.

Можливі: будь-які дрібні предмети двох типів — монети, пластикові яйця із «кіндер-сюрпризів», камінці на пляжі (за кольором чи тріщинами), черепашки. Наприклад: не можна роздавати карти з шістками з преферансної колоди — бажано, щоб «сорочки» були однаковими.

Ведучий ретельно тасує карти й обходить всіх інших, видаючи карти на вибір із розгорнутих віялом «сорочкою» догори карт. Отримуючи карту, необхідно непомітно для сусідів її подивитися та покласти в кишеню. Можливо: після тасування колода передається по колу, кожний дістає одну карту і передає далі. Мінус — карти можуть впасти. Якщо карти пом'яті або з різною «сорочкою», ведучий може перед роздаванням попросити гравців заплющувати очі, після чого гравці ховають карти у кишені або під собою.

Далі карти кладуться на стіл, ховаються по кишенях, чи гравець сідає на свою карту. Мінус — коли карти лежать на столі, гравці часто їх плутають. Якщо сидіти на карті, вона мнеться і надалі легко визначається.

Реакція на роздавання: багато гравців, опинившись «мафією», програють ще в момент роздавання, якщо за ними хтось стежить. Недосвідчені гравці та початківці, отримуючи мафіозну карту, радіють — «не треба визначати, хто чесний, а хто мафія — вбивай усіх підряд». За їхньою радістю можна зрозуміти їх належність до мафії. Досвідчені гравці не виявляють радості, але часто мають якісь звички — отримавши мафіозну карту, починають: гойдатися на стільці, терти руки, чухати в потилиці, беруть що-небудь зі столу та починають жувати.

Ведучий (звичайно один із досвідчених гравців) цікавиться, чи всі подивились свої карти. Далі командує: «Всі заплющили очі, настала ніч». Всі гравці заплющують очі. Ведучий каже: «Мафія розплющила очі та знайомиться». Гравці з чорними картами (мафія) розплющують очі і починають озиратися в пошуках інших гравців, що не сплять (інших членів мафії). Ведучий тим часом каже: «Рахую до 5. Один, два, три, чотири, п'ять. Все. Мафія познайомилася та заснула. Настав ранок. Всі прокинулися».

Мафія першої ночі: мафія зобов'язана прокидатися першої ночі, щоб познайомитися. Той, хто не прокинувся, порушує правила гри — далі при обговоренні вдень члени мафії будуть спиратися на невірні дані. Знайомитися необхідно максимально обережно та безшумно.

Чесні мешканці у першу ніч та подальші: Один із варіантів (для початківців) — це сидіти якомога тихше і слухати, хто і де ворушиться, чи скриплять стільці, ліжка, чи хрустить чиясь шия в пошуках друзів. Однак це не гра на найкращий слух, не забороняється шуміти, ворушитися чи навіть розмовляти, пояснивши: «Це я уві сні…». В критичних ситуаціях (коли чесних на 1-2 більше) оптимальним варіантом є сидіти тихо. Не забороняється, але не заведено тримати сусідів за руки чи заплющувати очі — суть гри не полягає в тому, як можна показати на когось коліном.

То, як ведучий розмовляє першої ночі — одна з тем обговорення в перший день. Тому краще не вертіти головою із боку в бік та говорити одночасно (якщо ти належиш до мафії). Втім, завжди можна сказати, що вертів головою навмисне.

Гравці обмінюються інформацією: про реакцію на роздавання, як поводив себе ведучий, що було чутно вночі, як змінився настрій гравців за ніч. Бесіда може проходити будь-яким чином: «Тільки він в окулярах — отже, мафія». «Вона всю ніч ворушилася». «Василь вночі пив чай та не облився — отже, мафія». «Ведучий вночі сказав — а членів мафії 3, — а я думав, 4». Як чесні, так і мафія, для переконування оточуючих в своїй правоті можуть використовувати чесні та нечесні аргументи, як правдиву, так і фальшиву інформацію. У перший день легко розпізнаються початківці-мафіозі, які зраділи під час роздавання або незручно розташувалися вночі і були вимушені гучно знайомитися. Досвідчені гравці, що опинилися мафією разом, після першої ночі іноді починають весело сміятися, сподіваючись легко виграти — це їх підводить. Часто вбивають першого дня одностайно: досвідчений гравець довго тримає руку піднесеною за арешт певної особи, умовляючи всіх його вбити.

Голосування. Голосування — це процес, коли живі гравці піднімають руки за ув'язнення кого-небудь і тримають їх певний час (від 5 секунд і більше). Якщо гравця заарештовано (більше половини гравців тримали руки за нього понад 5 секунд), він не має права на «останнє слово». У разі, коли його вигуки переконають частину гравців опустити руки, він може промовляти «останнє слово», а може і не промовляти. «Останнє слово» не є частиною гри, це один із способів в процесі обговорення зберегти собі життя. Після голосування гравець розкриває свою карту, будь-яке обговорення закінчується, гравці намагаються запам'ятати, хто голосував за, а хто — проти. Якщо гравець був чесним, то ті, хто голосував проти нього — під підозрою, а якщо мафією — то підозрюються ті, хто не голосував.

Ніч. Ведучий оголошує: «Всі заснули. Прокинулася мафія й обирає жертву». В цей час мафіозні гравці радяться поглядами і показують, наприклад, пальцем, кого вбити. Або ведучий по черзі показує на гравців, а мафія стверджувально хитає головою. Мафія намагається вбити найдосвідченіших гравців, котрі можуть вирахувати її членів, або тих, хто дуже переконливо відговорюється і кого тяжко вбити вдень, тих, хто висловлював підозру в адрес мафії напередодні. Втім, для цікавої гри в рівному складі звичайно не вбивають досвідчених гравців, оскільки так роблять мафіозі-початківці, а тому їх потім легко вирахувати. Той, хто висловив підозру, теж не завжди вбивається — перед ніччю вони кажуть: «Ну, все. Я вирахував мафію — це ти, ти і ти. Тепер мене цієї ночі вб'ють». Тому його залишають у живих. Найкращий варіант — це вбити комісара. Можна також вбити члена мафії (звичайно в некритичній ситуації), якщо всі впевнені, що він належить до мафії, і його достеменно вб'ють удень. Ведучий вночі старається не розмовляти, весь час спостерігаючи за мафією, щоб не виказати її. Гравець вважається вбитим уночі, якщо всі члени мафії згодні. Вночі мафія зобов'язана визначитися, кого саме вони виводять своїм пострілом із гри.

Ранок. Ведучий оголошує: «Мафія обрала свою жертву і заснула. Прокинувся комісар». Просинається комісар та обирає, кого перевірити. Можна перевірити лише одного гравця. Комісар вказує на кого-небудь. Ведучий мовчки киває: «Так, мафія» або махає головою: «Ні, чесний». Якщо комісара цієї ночі було вбито, ще до його перевіряння ведучий показує схрещені руки — це означає, що комісара вбито, але він все одно може перевірити одного гравця. Якщо комісар вказує на гравця, якого щойно вбили, то ведучий теж показує схрещені руки — «труп», не може бути ані чесним, ані мафією. Комісар перевіряє гравців, що викликають у нього найбільшу підозру, або зовсім чесних, щоб було зрозуміло, на кого можна спиратися при обговоренні. Якщо гра проходить із позакомандним маніяком, що грає сам за себе, то на питання комісара ведучий вертить пальцем біля скроні, вказуючи, що гравець, якого перевіряють, — маніяк.

День. Ведучий каже: «Комісар перевірив одного з гравців і все з'ясував. Заснув. Всі прокидаються (або: прокидається місто). І лише Петро не прокинувся. Він був чесним мешканцем…» Карта вбитого розкривається. Якщо комісара було вбито вдень, то надалі ведучий минає ранок комісара. У другий та всі подальші дні гравці володіють величезною кількістю інформації: хто та коли за кого голосував, що відбувалося та кого вбили вночі, хто як себе поводив, кого перевіряв комісар, скільки залишилося членів мафії. Гравці намагаються складати ланцюжки думок: «Якщо Міша належить до мафії, то хто ще? Марія і Діма». Всі складають свої списки підозрюваних. Відбуваються голосування, коли гравці не набирають половини голосів. Складаються усні списки для голосування на кшталт: «Були запропоновані Ганна, Петро, Дмитро. Голосуємо за Ганну».

1. Комісар, котрий зважується «розкритися» чесним жителям, не відкриваючи своєї карти (звичайно явне розкриття карт живими гравцями заборонено), оголошує — «Вночі я перевірив Миколу, і він виявився мафією. Хто за Миколу?». Якщо для виживання мафії така «з'ява» є критичною, один з членів мафії часто наважується на «фальшиве комісарство» і каже «Брехня! Я — справжній комісар! І я перевіряв чесного мешканця Юлію!» Для мафії дуже зручно повідомити, що їх фальшивий комісар перевіряв усіх, кого згодом вбили. Також іноді після ночі так заявляє звичайний чесний мешканець, якщо справжній комісар, шепче йому на вухо всю наявну в нього інформацію, а потім комісара вбивають.
2. При парній кількості гравців (в деяких варіантах гри) труп має «півголоса». Але він має право голосувати лише у випадку, якщо кількість чесних мешканців і мафії однакова, тобто в критичних ситуаціях. При цьому він може підняти руку тільки в момент голосування і не має права брати участь в обговоренні. Щоб з'ясувати думку «напівтрупа», якщо не виходить набрати половину голосів, а чесні впевнені в знаннях «напівтрупа», живі гравці голосують за всіх живих по черзі піднімаючи рівно на 1 руку менше потрібної кількості. Якщо раптом хтось піднімає «зайву» руку, чесні гравці одразу опускають руки, і головна підозра падає на гравця, що підняв руку.
3. Не можна називати свою карту, наприклад: «У мене знову 6 бубн». Гра проходить не на визначення карти, а на чесність чи мафіозність. Якщо недосвідчений або досвідчений гравець таке каже, одразу повинен віднайтись той, хто має ту саму карту.
4. Одним і тим самим гравцям випадають одні й ті самі «мафіозні» або «чесні» карти, а також часто буває, що в процесі декількох ігор комісар — одна і та сама особа. Тому гравець, що часто посилається на теорію ймовірностей, найчастіше належить до мафії.
5. Досвідчені гравці часто розбиваються на пари і вже першого дня починають звинувачувати одне одного в належності до мафії. Вони закликають голосувати за «очевидного члена мафії», але при цьому самі не голосують. Згодом звинувачення звичайно припиняються.
6. «Трупи мовчать». Вбиті гравці не мають права говорити під час обговорення, видавати живим будь-які відомості чи будь-яким чином впливати на хід гри: «Ну, все вже й так зрозуміло. Давайте швидше». За спокоєм мертвих та заарештованих гравців стежить ведучий.
7. «Чесний, але дурний». Для чесного досвідченого гравця недосвідчений і чесний часто виявляється небезпечніше мафії, оскільки рідко піддається переконуванню та голосує навмання, або за принципом: «А він мені не передав шоколадку». Саме тому за таких теж варто голосувати вдень. Також трапляються «тихі» чесні (зазвичай дівчата), що мають схильність до пацифізму, які не голосують ні за кого, навіть належачи до мафії. Таких теж необхідно вбивати якомога раніше, оскільки їх неможливо визначити, а відсутність голосування часто дуже затримує гру. Також бувають «крикливі» чесні, які, впевнившись в тому, що хтось є мафією, вже не змінюють своєї думки до своєї чи його смерті, переконуючи в цьому решту. Трапляються «образливі» чесні, котрі кажуть: «знову мене! завжди мене! Васько, ти дурень. Я з вами більше не буду грати…», при цьому іноді будучи мафією. Так грати не можна.[54]

З кожним роком у гри з'являється все більше варіацій. Особливо щедрими на зміни геймплею та нововведення є Інтернет-версії Мафії. Шляхів розвитку гри небагато, і їх можна класифікувати.

1. Головний статусний чесний мешканець. Найбільше гравці люблять змінювати функції комісара. В салонних іграх особливо популярним є «Комісар, що стріляє» — перевіряючи нечесного жителя, він одразу ж його вбиває. Також зустрічаються:
   • «Комісар, що реанімує» — гравця, якого він перевіряє, цієї ночі не можуть вбити;
   • Детектив — комісар, котрий кожного ходу вирішує — перевірити йому кого-небудь чи просто застрелити;
   • Тюремник — перевіряючи нечесного жителя, одразу ж відправляє його до в'язниці. Але якщо тюремника вб'ють, всі в'язні звільняться.
   • Священик — після сповіді (перевірки) дізнається про статус городянина, а городянин — хто священик.
   • Журналіст — не перевіряє, а порівнює двох жителів на «однаковість» статусів.
   • Донор (інші назви — рекрутер, вербувальник) — перевіряючи чесного жителя, надає тому можливість наступної ночі теж кого-небуть перевірити.
   • Комісар замінюється парою статусів «Суддя» та «Прокурор» — «вранці» прокурор задає тон обговорення дня, звинувачуючи одного з мешканців у приналежності до мафії, а ввечері суддя ухвалює рішення щодо громадянина, якого жителі відправляють за ґрати — тобто, може й виправдати.
2. Помічники комісара.
   • Лікар (популярні також назви «реаніматор», «цілитель», «доброзичливець», «медсестра»). Здатен захистити жителя від кулі. А варіант цього статусу — «тілоохоронець» навіть вбиває одного із вбивць.
   • Стерва (також: «дівчинка», «путана», «шльондра», «герла», «казанова»). Блокує спецособливості. Може, наприклад, вказавши на члена мафії, не дати йому вистрілити.
   • Шериф. Самостійний стрілець команди чесних жителів.
   • Свідок (інша назва «бомж» (рос.)). Слідкує за одним из жителів і в разі його смерті (або замаху) бачить його вбивцю.
   • Старійшина. Чесний мешканець, якого не можна заарештувати.
   • Самурай (також: тілоохоронець). Якщо стріляють в жителя, якого він прикриває, вмирає замість нього.
   • Сержант. Знає, хто комісар і статуси перевірених ним гравців. Сам перевіряти не може, але в разі, якщо комісар загине, сержант стане комісаром.
   • Шанувальниця комісара. Вночі перевіряє статус жителя, чи є він комісаром. З'ясувавши, заспокоюється.
3. Спеціалізовані мафіозі.
   • Злодій. Мафіозний аналог «стерви». Теж здатний блокувати спецособливості жителів.
   • Кілер. Додатковий самостійний стрілець мафії. В такому разі команда мафії має фактично два постріли — колективний та кілера.
   • Адвокат. Мафіозний комісар (можлива й інша його роль: вночі вказує на мешканця, й удень його не можна заарештувати).
   • Ревнивець. Націлений на пошуки стерви чи того жителя, якого вона блокує. Якщо віднайде, вб'є обох.
   • Баламут. Обмовляє, зводить наклеп. При перевірці обмовленого баламутом мешканця комісар бачить мафіозний статус.
4. Ввід у гру другої маф-групи — «якудзи». Спеціалізовані воїни якудзи:
   • Громило. Б'є жертву так, що в неї блокуються не лише спецособливості, але й можливість голосувати.
   • Ніндзя. Його неможливо перевірити.
   • Камікадзе. Націлений на пошуки комісара. Як знаходить — гине разом із ним.
5. Ватажки мафій.
   • У тристоронній грі (дві мафії та чесні жителі) можуть брати участь статуси «авторитет» (в мафії) та «сенсей» (в якудзи). Мафія не може вбити сенсея, а якудза — авторитета.
   • Бос (також: «хрещений батько»). На хід може позбавити гравця права голосувати.
6. Одиночки. Бажання «розвести» командну гру позакомандними персонажами, що грають кожний сам за себе, було настільки великим, що одноособових статусів у світі придумали найрізноманітніших.
   • Маніяк. Одинокий позакомандний стрілець. Може виграти (як, втім, і інші одинаки) тільки, якщо залишиться єдиною живою особою в місті.
   • Психопат. Маніяк, що активізується лише після того, як його висувають на голосування.
   • Відморозок (Також: «Робін Гуд»). Зіпсований стрілець. Не чіпає лише звичайних (без спецособливостей) чесних жителів, інших знищує залюбки.
   • Отруйник. Маніяк-хімік. Його жертва помирає лише через день.
   • Фанатик. Одинак, який для виживання навчився блокувати.
   • Хакер. Зламує комп'ютер та дізнається про статус жертви. Наявність у грі хакера зобов'язує ведучого оголошувати результат злому всім.
   • Крадій. Краде і застосовує вкрадену спецможливість одночасно.
   • Бунтівник. Здатний перетягнути невикористаний голос на посадку у жителя, що не голосує, собі на користь.
7. Нові ігрові особливості.
   • «Мафія, що не знайомиться». Нема «першої ночі», мафія знайомиться вже після першого арешту.
   • «Голос на собі». Вважається, що всі, хто протягом дня не визначився, за кого голосувати, голосує за посадку самого себе.
   • «Відстрочка ходу» (діє на форумних іграх, у PBEM та блогосфері). Суть — ігровий день збігається з часовою добою (чи навіть перевищує декілька діб). Відстрочка ходу робиться для продовження ключового ігрового процесу — спілкування жителів — щоб дати можливість висловитися та обговорити кон'юнктуру кожному учаснику гри, незважаючи на час його появи онлайн. Часто учасники форумних та PBEM-ігор проживають в різних часових поясах і не можуть збиратися в один і той самий час для одночасного спілкування та гри.
   • Гра без основного статусного чесного жителя. Прийняте позначення гри без комісара — «безкозирка».
   • Таємне голосування. Гравці пишуть на папері, кого збираються відправити до в'язниці, та передають їх ведучому.
   • Гра з депутатом. Вдень мешканці обирають депутата, який особисто вирішує, хто відправиться до тюрми.
   • Гра навмання. Після вбивств та арештів карти мешканців не розкриваються.
   • Дипломатія. Гра без стріляння і перевірок.
   • Демократія. Жителі можуть голосувати одразу за декількох підозрілих громадян.
   • Тристороння гра з відступником. Якщо одну з мафій знищено, відступник «підбирає зброю» та перетворюється на останнього члена мафії / якудзи.
   • Підкидьок (також зустрічається назва «позашлюбна дитина боса»). Мафія не може вбити підкидька, хоч той і належить до чесних жителів. Підкидьок і не знає про свій статус. Після смерті боса мафії підкидьок стає членом мафії.
   • Гра без ведучого. Ведучим стає перший вбитий чи заарештований чесний мешканець.
   • Так званий «румунський варіант гри». Кожний живий гравець щодня голосує двома кульками. Чорний віддається найбільш підозрілому гравцю, а білий — тому, хто виглядає найбільш чесним. Гравець, який має чорних кульок більше, ніж білих, сідає у в'язницю.
   • «Мафія наосліп» Після того, як ведучий познайомив мафію першої ночі, мафія спільно більше не «прокидається». Далі ведучий будить кожного мафіозі по черзі (наприклад, спочатку «туз пік», потім «король пік») та фіксує постріли. Мешканець гине від мафії тільки в разі, якщо на нього вказало більше половини її членів.
   • Тематична гра. «Мафія» з рольовим нахилом, що обіграє певну тематичну сцену (наприклад, за мотивами Володаря перснів або фільму Чапаєв). Під сюжет перейменовуються статуси та головні ігрові дії. Учасники тематичної гри не тільки шукають перейменовану мафію, але й турбуються про відігрування власних «масок».
   • «Апельовка». При посадці чесного жителя голосувати можна лише за тих гравців, хто голосував за його арешт. Першого «дня» та після посадки мафіозі можна голосувати за будь-кого.
   • Спеціальна умова дня. Щодня навмання дістається картка, на якій написана спеціальна умова, наприклад: «Сьогодні день ввічливості. Якщо під час обговорення хтось переб'є іншого, він позбавляється права голосу», «Всіх чоловіків призвали на військові збори. В обговоренні беруть участь тільки жінки, але й обрати жертву вони можуть лише серед жінок».
   • Спіритичні сеанси. Дістається картка, на якій перераховані три питання, з яких можна обрати один та поставити мертвому гравцю. Запитання складені таким чином, що прямі вказівки на те, хто грає яку роль, вони не дають.
   • «Зайва карта». Ведучий роздає карти не тільки гравцям, але й собі. Ця карта не розкривається до кінця гри, створюючи додаткову інтригу.
   • В одній із салонних версій гри мафія вночі не обговорює постріл. Ведучий перераховує всіх гравців. На чийому імені мафія одночасно вистрілить — зроблять порух вказівним пальцем, що нагадує натискання курка зброї — того вбито.
   • Рольова гра «Остракізм», що була придумана в Німеччині. Мафія відсутня. Зголоднілі пасажири корабля, що зазнав корабельної аварії, поїдають щодня одну людину. Виживуть (переможуть) тільки останні два. Остракізм був утілений у PBEM-версії Олексієм Тарасовим у 1999 році, відтворений у вигляді гри «Людожери»(рос.) у 2009 році.
   • Мер міста. На початку гри, після отримання ролей, гравці обирають мера міста. В голосуваннях він має не один, а півтора голоси, тому його голос стає вирішальним у спірних випадках. Коли мера вбивають чи відправляють у в'язницю, він обирає іншого гравця та передає йому свої повноваження.
   • Мінімізація обговорень (це явище характерне для всіх сучасних онлайнових та SMS-мафій). Всі комерційні версії гри в Інтернеті поєднує бажання прискорити ігровий процес. Психологізм виявлення мафії шляхом обговорення впав жертвою на користь звичайного вгадування.
   • Втеча за межі психологічної словесної гри. Широке поширення гри призвело до того, що в неї грають і люди, що не розуміють психологічні словесні ігри. Вони не готові вираховувати мафію, використовуючи головний ігровий метод — обговорення та суперечки, бо часто вони уявляють його собі нудним та нецікавим. Гра зазнає кардинальної трансформації в бік або настільної рольової гри, або в бік рольової гри живої дії. В першому випадку ігровий світ переповнений різноманітним озброєнням — як елементами захисту (бронежилет, амулет тощо), так і елементами нападу (отруєні стріли, нунчаки, ножі…), розміщенням котрих одне на одного гравці повністю заміняють будь-які ігрові розмови, а також численними правилами та інструкціями як щодо сили та можливостей кожного окремого елемента озброєння по відношенню до іншого елементу та його носія, так і щодо регламенту дії ролей (наприклад, певний статус прокидається через ніч, дві…). В другому випадку тематичний відіграш персонажа та демонстрація гравцями одне одному акторської майстерності шляхом декламування вигаданих історій про себе як роль, що відіграється, не вважаються більш значущими, ніж мета гри Мафія (пошук, розкриття та виведення з гри членів іншої команди шляхом обговорень). Зустрічається й суміш обох варіантів, що особливо часто зустрічається в форумних рольових іграх.
8. Вирішення спірних ситуацій. Наприклад, залишилися один мафіозі та один чесний. Існують такі методи вирішення:
   • Зарахувати перемогу мафії.
   • Оголосити нічию.
   • Кинути жереб. (Звичайно прийнято використовувати цей варіант, тобто обидва жителя голосують за посадку одне одного.)
   • Дати право голосування останньому вбитому чесному.
   • В деяких версіях гри «одинаків» вважають не незалежними, а «нейтральними» персонажами. Якщо в такій грі залишається живим, скажімо, лише маніяк, перемогу можуть зарахувати не йому, а чесним жителям.
9. В Інтернет-версіях Мафії поширене післяігрове преміювання гравців, що найбільше відзначилися (часто це команда, яка перемогла). Використовуються ігрова валюта, наочні знаки відмінності (наприклад, медалі), додаткові очки до внутрішнього рейтингу кожного конкретного гравця.

Очевидно, що більшість вказаних вище нових ігрових особливостей та статусів не можуть використовуватися в грі одночасно, інакше статусне наповнення партії перевищить деяку межу психологічної чутливості, після якої втрачається нитка гри, її психологізм. А мафії як командній психологічній грі губити одну з своїх основ, ізюминок, не можна. Психологізм гри «Мафія» втрачається, коли сукупність статусів затьмарює (або до краю зменшує) унікальність кожного статусу, створюючи ілюзію статусної взаємозамінності, незначності ключової ігрової дії (голосування за арешт), непотрібності як думки при обговоренні, так і власне будь-якого ігрового спілкування. Тому застосовуються певні правила початкової розстановки сил в некласичній грі.

1. Учасників гри має бути не менше за ${\displaystyle 2k}$ (див. пункт Кількість гравців)
2. Тристоронні командні ігри (з двома мафіями) проводяться при наявності не менше ${\displaystyle \!2.5k}$ учасників.
3. Звичайний чесних жителів (без статусів) на початку гри обов'язково має бути не менше значення ${\displaystyle \left\lfloor {\frac {N}{k}}\right\rfloor }$,
4. У грі має бути лише один основний статусний чесний мешканець (комісар або його варіант).
5. У грі з комісаром може бути не більше одного помічника комісара. В безкозирці може бути не більше двох чесних статусників.
6. У мафії (мафій) може бути не більше одного додаткового спеціалізованого мафіозі.
7. У грі може брати участь лише один позакомандний одинак, що грає сам за себе.
8. Кількість чесних жителів, включаючи комісара з помічником, плюс кількість одинаків повинна бути більшою від кількості всіх членів мафії та якудзи разом.
9. Не більше трьох нових ігрових особливостей на гру.
10. На обговорення кожного ходу відводиться часу не менше, ніж по хвилині на кожного живого учасника.

«Збірки» ігор із новими ігровими статусами та особливостями називають на маф-сленгу «містами». Деякі найвдаліші маф-міста (наприклад, Чикаго, Палермо, Даллас, Москва, Київ) отримали широку відомість та використовуються в PBEM та форумних мафіях.[55]