Михайло І Комнін Дука

Михайло І Комнін Дука (грец. Μιχαήλ Κομνηνός Δούκας; бл. 11701214/1215) — засновник Епірського деспотату.

Михайло І Комнін Дука
Народився 12 століття
Помер 1215
Берат, Берат, Албанія
Країна  Візантійська імперія
Діяльність Despot of Epirus
Рід Ангели
Батько Іоанн Дука Ангел
Брати, сестри Мануїл Комнін Дука і Феодор Комнін Дука
Діти Михайло II Комнін Дука і Theodorad

Життєпис

Походив з династії Ангелів. Позашлюбний син севастократора Іоанна Ангела Дуки Комніна, дуки Епіру і Фессалії. Народився близько 1170 року.

У 1190 році стає заручником Фрідріха I, імператора Священної Римської імперії, під час Третього хрестового походу, коли той перетинав Босфор. Невдовзі після цього призначається дукою і анаграфевсом малоазійської феми Меласа і Меланоудіон. 1195 року втратив посаду.

1200 року імператор Олексій III знову призначає Михайла дукою феми Меласа і Меланоудіону. У 1201 він підняв заколот проти свого стриєчного брата-імператора. Після поразки втік до Румського султанату. На чолю тюркських загонів став здійснювати напади на візантійські землі в долині річки Меандр.

1204 року після захоплення Константинополя хрестоносцями Михайло увійшов до почту Боніфація Монферратського, засновника Фессалонікійського королівства. Втім потім став вести самостійну політику і спробував організувати опір хрестоносцям на Пелопоннесі. У битві з хрестоносцями у Оливкового гаю Кунтуроса зазнав поразки і втік до Епіру, де 1205 року заснував незалежну державу в області колишньої феми Нікополь зі столицею в Арті.

Йому вдалося підкорити землі між Діррахієм і Навпактом, включно з цими містами. Сюди стало прибувати багато грецьких біженців з Константинополя, Фессалії і Пелопоннесу, і тому ритори в урочистих промовах назвали Михайла другим Ноєм, що врятували людей від «латинського потопу». Втім Константинопольський патріарх Іоанн X Каматір не визнав Михайла законним правителем і, зробивши свій вибір на користь нікейського імператора Феодора I Ласкара, обрав Нікею місцем своєї резиденції. Внаслідок цього Михайло I розірвав зв'язки з православним патріархом в Нікеї і визнав духовну владу римського папи Інокентія III над Епіром.

1207 року викупив колишнього візантійського імператора Олексія III Ангела з фессалійського полону. Втім той не тривалий час пробув в Епірі, вирішивши захопити Нікейську імперію. Невдовзі Михайло I уклав союз з Борілом, царем Болгарії. Потім став союзником Стреза, болгарського напівнезалежного правителя в Македонії.

Разом з тим Михайло I пручався прагненню Боніфація I, короля Фессалії, підкорити його державу, але вважав за краще визнати свою залежність від Латинської імперії. Він уклав політичний союз з імператором Генріхом I і 1209 року видав свою дочку заміж за Євстафія, брата латинського імператора. При цьому Михайло I нерідко порушував умови укладеної угоди.

У 1210 Михайло I уклав договір з П'єтро Дзіані, дожем Венеціанської республіки, яким визнав її зверхність над Епіром, зобов'язався сплачувати 42 літри (1 літра дорівнювала 329 г) гіперпіронів за володіння Діррахієм, а також надав венеціанцям широкі торгові привілеї та звільнення від сплати податків. Невдовзі в союзі з загонами венеціанців взяв в облогу Фессалоніки, але імператор Генріх I в тому ж році прийшов на допомогу обложеним лицарям і змусив деспота Епіру припинити війну і укласти новий союз з Латинською імперією. Того ж року атакував володіння Жоффруа I де Віллардуена, князя Ахейї. Ймовірно на меті мав зяти облогу Акрокорінфа, яку здійснювали хрестоносці. Втім не досяг успіху.

Водночас завдав поразки Димітрію Прогону, князю Арбенії (сучасна Албанія), захопивши Крую. В результаті це володіння визнало зверхність Епіру. Втім спроба зайняти сербську область Зета зазнала невдачі. Але Михайло I скористався протистоянням між сербськими князями Вуканом та його братом Стефаном, встановивши зверхність над великою жупанією Рашка.

За жорстоке поводження з полоненими і страту на хрестах латинських священиків папа римський Інокентій III відлучив епірського деспота від церкви.

У 1212 Михайло I захопив у латинян місто Ларису, а в 1213 році Діррахій і 1214 року — о. Керкіра — у венеціанців, встановив контроль над портами Корінфської затоки.

Наприкінці 1214 або на початку 1215 року Михайла I було вбито біля Велеграду одним з його слуг під час війни проти Сербії. Трон успадкував його брат Феодор Комнін Дука.

Родина

1. Дружина — з роду Меліссенів

дітей не було

2. Дружина — донька епірського аристократа

Діти:

  • донька (д/н—після 1209), дружина Єсташа, брата Генріха I, імператора Латинської імперії
  • Теодора
  • Костянтин (д/н—до 1215)
  • Марія, дружина Костянтина Маліасена

Коханка:

  • бастард Михайло (д/н—1268), 3-й володар Епірського деспотату

Джерела

  • Talbot, Alice-Mary (1991). «Michael I Komnenos Doukas». In Kazhdan, Alexander (ed.). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. p. 1362. ISBN 0-19-504652-8.
  • Nicol, Donald MacGillivray (2010). The Despotate of Epiros 1267—1479: A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-13089-9.
  • Van Tricht, Filip (2011). The Latin Renovatio of Byzantium: The Empire of Constantinople (1204—1228). Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-20323-5.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.