Михайло Лалич

Народився у селянській родині. Рано осиротів. Після закінчення середньої школи з 1933 року вивчав право в Белградському університеті. Грошей на навчання та й просто на життя не вистачало, він шукав різні підробітки. Й одного разу зрозумів, що заробляти можна не лише важкою фізичною працею, але й розумовою. З 1934 почав публікувати в сербській пресі критичні статті, оповідання та новели. І тоді його зацікавила ще й політика, він став членом організації, де вивчалися твори Маркса й Леніна. Влада неодноразово заарештовувала його, так само як і інших відомих членів цього гуртка.

Коли почалася війна, Лалич повернувся до Чорногорії та приєднався до партизанів. У 1942 р.він втратив зв'язок із загоном та потрапив у полон до четників, які передали його німцям. Відбував покарання у Салоніках, але згодом втік та знову повернувся на батьківщину.

Миха́йло Ла́ліч на марці Югославії 1999 р.

Спочатку відновив співробітництво з сербськими газетами та журналами. Потім почав писати літературні твори. В цих творах він описував війну, боротьбу з нацистами, прославляв мужність чорногорців та сербів. З 1968 р.був членом Сербської Академії наук та мистецтв, з 1973 р. — Чорногорської. Член ЦК Союзу комуністів Югославії (1986–1990).

Автор понад 12 романів (найвідоміші — «Весілля», «Зла весна», «Лелейська гора», «Розрив», «Клоччя темряви», «Облава»), кількох збірників новел («Розвідка», «Гості», «Остання висота», «Пустельна земля») та збірки віршів «Шляхи свободи».

Автор сценарію фільмів «Лелейська гора» (1968), «Весілля» (1973) та Облава (1977).