Михальченко Василь Кирилович
Михальченко Василь Кирилович (1915 — 25.09.1943) — учасник радянсько-німецької війни, стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії молодший сержант[1].
| Михальченко Василь Кирилович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження |
1915 м. Задонськ (зараз Липецької області), РРФСР, СРСР | ||||
| Смерть |
25 вересня 1943 біля села Ясногородка Вишгородського району Київської області | ||||
| Країна |
 СРСР | ||||
| Рід військ | піхота | ||||
| Роки служби | 1942—1943 | ||||
| Звання | гвардії молодший сержант | ||||
| Командування | стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||||
| Війни / битви |
Радянсько-німецька війна Битва за Дніпро | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
Народився в 1915 року у м. Задонськ (зараз Липецької області), с 1929 року жив у Москві, де закінчив неповну середню школу.
В Червоній Армії з червня 1942 року[2] (за іншими даними — з 1941 року[3]). В боях за районний центр Ямпіль (Сумська область) у вересні 1943 року стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії Михальченко В. К. в критичний момент бою особистим прикладом підняв бійців в атаку, що привело до тактичного успіху підрозділу[4]. Наказом по 241-му гвардійському стрілецькому полку нагороджений медаллю «За відвагу».
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка и Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. написав, що 24.9.43 року Михальченко у числі перших на збудованому з підручних матеріалів плоту форсував з групою бійців ріку Дніпро. Бійці перейшли вбрід Старий Дніпро і ще не встигли одягнутися, як німці кинулися на них у контратаку. Тов. Михальченко першим кинувся на ворога. Коли атака була відбита, виявилося, що просування батальйону блокували вогневі точки супротивника. Михальченко взяв гранату, поповз до кулемету і знищив його і обслугу, але ворожа куля обірвала життя героя[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії молодшому сержанту Михальченку Василю Кириловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[5].
Михальченко В. К. похований біля села Тарасовичі (Київська область). В 1965 році село Тарасовичі було затоплене під час заповнення Київського водосховища.
Нагороди
- медаль «Золота Зірка» №---- (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Медаль «За відвагу»
Примітки
- Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite — Фонд 33. — Оп.793756, д.31, запись 150020983, стр. 569 (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 2 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite — Фонд 33. — Оп.686044, д.3021, запись 21757876, стр. 1 (рос.)
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite — Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
Посилання
- Михальченко Василь Кирилович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Михальченко В. К. (рос.)
- Герои Задонского района (рос.)
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)