Мишлаєвський Олександр Захарович

Олекса́ндр Заха́рович Мишлає́вський (нар.12 березня 1856, Златопіль пом.1920) — російський генерал від інфантерії, начальник Головного управління Генерального штабу Російської імперії (1909), професор, військовий історик.

Мишлаєвський Олександр Захарович
Народження 12 березня 1856(1856-03-12)
Златопіль
Смерть 1920(1920)
Країна Російська імперія
Рід військ піхота
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 1.9.1874 — 31.3.1915, 23.7.1915 — 2.6.1917
Звання  Генерал від інфантерії за заслуги (1912)
Командування командувач військами Казанського військового округу (7.3.-2.6.1917)
Війни / битви Сарикамишський бій
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Життєпис

Родина

Народився 12 березня 1856 року в Златополі у дворянській сім'ї православного колезького асесора, викладача місцевого повітового дворянського училища. Хрещення відбулося у Церкві Святого Миколая 19 березня 1856 року, а хрещеними батьками стали викладач предмету «Російська мова» Златопільського повітового дворянського училища, колезький секретар Микола Васильович Матросов та місцева дворянка Юзефа Лукановська[1].

Батько Захар Якович Мишлаєвський (нар.1807 пом.?) педагог. Закінчив Київську Духовну академію[2]. У 1835-1839 навчальних роках — викладач історії Радомислянського повітового дворянського училища[3][4][5][6] спочатку без чину, у 1839-1840 навчальному році — викладач історії та географії у 12 класі[7], а у 1840-1842 навчальних роках — викладач історії та географії у чині колезький секретар[8][9]. Ймовірно опісля переїжджає до Златополя, оскільки 1852 року вже згадується як колишній викладач місцевого повітового дворянського училища[10], а наступного 1853 року вся його сім'я згадується у місцевих сповідальних відомостях[11]. Але вже у 1855-1859 навчальних роках джерелами згадується знову як викладач латинської мови місцевого повітового дворянського училища у чині титулярний радник[12][13], а в 1859-1864 навчальних роках — у чині колезький асесор[14][15][16]. У 1865-1867 навчальних роках у Житомирському рабинському училищі — як викладач географії[17][18], у 1867-1869 навчальних роках — як старший наглядач у чині надвірний радник[19][20], а в 1869-1873 навчальних роках — у чині колезький радник[21][22][23][24]. Згадується як викладач Київського військового округу[25]. Автор перекладу одного з відомих стародруків[26]

Мати Параска Миколаївна (нар.1811).

Брат Арсеній (нар.1839).

Брат Григорій (нар.1848), закінчив Златопільське повітове дворянське училище (випуск 1864 року[27]).

Сестра Марія (нар.1844).

Сестра Анастасія (нар.2 жовтня 1852, Златопіль).

Навчання

Закінчив Житомирську класичну гімназію.

1876 року закінчив 2-е військове Костянтинівське училище по 1-му розряду із скеруванням у Михайлівське артилерійське училище.

1877 року закінчив Михайлівське артилерійське училище по 1-му розряду із скеруванням у 15-у артилерійську бригаду.

1884 року закінчив Академію Генерального штабу по 1-му розряду.

Звання

На службі з 1 вересня 1874 року.

Посади та командування

Фактично з 30 серпня 1914 року в його руках зосередилося все оперативне керівництво російськими збройними силами на Кавказі (перестарілий Воронцов-Дашков вважався Головнокомандувачем номінально). 11 грудня 1914 року він та начальник штабу генерал М. М. Юденич прибули в діючу армію і він узяв на себе командування над російськими військами. Стан справ складався не на користь 60-ти тисячної армії російських військ, так як виявився глибокий обхід 90-тисячною армією турок головних сил Кавказької армії в напрямку Сарикамиша, і він, оцінивши стан як критичний, віддав 13 грудня 1914 року наказ про відступ російських військ на Кавказі. Після цього він покинув армію і виїхав до Тифлісу. У Тифлісі, намагаючись виправдати свої дії, надав доповідь про загрозу турецького вторгнення на Кавказ, чим викликав паніку і дезорганізацію тилу армії. Однак начальник штабу генерал М. М. Юденич узяв на себе командування і, підтягнувши резерви, маневруючи та скориставшись тим, що небувалі морози призвели до 80-ти відсоткових втрат турків, розбив цей турецький корпус[28].

У відставці через хворобу з мундиром і пенсією (31 березня 23 липня 1915).

Відкликаний з відставки у розпорядженні військового міністра (23 липня 1915).

Одночасно є головою Комітету у справах металургійної промисловості Особливої наради з оборони держави (25 листопада 1915).

Після Лютневої революції призначений товаришем (так називалась посада заступника) голови Комісії щодо поліпшення побуту військових чинів (5 березня 1917).

7 березня 1917 року призначений командувачем військами Казанського військового округу, але з 2 червня 1917 року знову в розпорядженні військового міністра.

Викладацька діяльність

18851891 навчальний рік — викладач тактики та військової історії Олександрівського військового училища у чині підполковник[29].

Екстраординарний професор (26 серпня 6 листопада 1898), ординарний професор (6 листопада 1898 20 січня 1905), заслужений професор (з 20 січня 1905) Миколаївської академії Генерального штабу.

Почесний член конференції Імператорської Миколаївської військової академії (17 серпня 1905).

Наукова діяльність

1910 року — почесний член Вітебської археографічної комісії[30].

Почесний член Санкт-Петербурзького археологічного інституту (15 грудня 1907).

Почесний член Московського археологічного інституту (1 серпня 1907).

Засновник Російського військово-історичного товариства.

Друковані праці:

Останні роки життя

З грудня 1917 року — голова Кавказької військово-історичної комісії з узагальнення досвіду Першої світової війни на Кавказькому фронті. За деякими відомостями, розстріляний червоноармійцями під час громадянської війни в Росії.[31]. Помер 1920 року[32].

Нагороди

Сім'я

Дружина

Пасербиця

Син Владислав (нар.? пом.15 жовтня 1951) полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку. У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Служив у Російському Корпусі.

Зазначення

  1. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Метрична книга реєстрації актів про народження. Ф. 573 оп. 1 спр. 10 С.70зв-71(рос. дореф.)
  2. Чудакова Мариэтта Омаровна Жизнеописание Михаила Булгакова. 1988 С. 56 Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.(рос.)
  3. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1836 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 557 Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  4. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1837 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 650 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  5. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1838 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 645 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  6. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1839 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 585 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  7. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1840. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 592—593 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  8. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1841. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 371 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  9. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1842. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 382 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  10. Державний архів Черкаської області. 3. Миколаївська церква, м-ко Златопіль Чигиринського повіту Златопільської волості. Ф. 403 оп. 1 спр. 2 С. 99(рос. дореф.)
  11. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Сповідальні відомості за 1853 рік. Ф. 573 оп. 1 спр. 1 С.2(рос. дореф.)
  12. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Метрична книга реєстрації актів про народження. Ф. 573 оп. 1 спр. 10 С.70зв-71(рос. дореф.)
  13. Адрес-Календарь. Общая роспись всех чиновных особ в государстве на 1858—1859 год., Часть 1 и 2. Ч. 1 Р. II С. 202 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  14. Адрес-Календарь. Общая Роспись всех чиновных особ в государстве на 1859 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 428 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  15. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1860-61 год. Ч. 1 С. 384 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  16. 1864. Адрес-календарь лиц служащих в Киевской губернии и статистический сборник. С. 116 Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  17. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1865-66 год. Ч. 1 С. 371 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  18. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1866-67 год. Ч. 1 С. 389 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  19. Адрес-Календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской Империи на 1868 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 424 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  20. Адрес-Календарь. Общая роспись нанальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской Империи на 1869 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 430 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  21. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1870 год. Ч. 1 С. 458 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  22. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1871 год. Ч. 1 С. 461 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  23. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1871 год. Ч. 1 С. 417 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  24. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц в Российской Империи на 1873 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 407 Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  25. Список чиновников и преподавателей Киевского военного округа. — Київ, 1859. — С. 237.(рос. дореф.)
  26. Мишлаєвський Захар Якович (переклад.). Предречение о падении турецкой империи, возвещенное султану Амурату аравийским звездословом Муста Эддыном, с присовокуплением к сему любопытного предсказания стошестилетнего швейцарского старца Мартына Задека о взятии Константинополя, столицы Турецкой империи, и о пророчестве, найденном на гробе Константина Великого на греческом языке с преложением оного на российской и с прибавлением предречения о том же предмете славного Иакова Спона. — Москва : тип. Августа Семена, 1828. — 42 с.(рос. дореф.)
  27. Андрієвський А. Історична записка про Златопільську гімназію до дня її п'ятдесятирічного ювілею у серпні місяці 1887 р. Київ. 1887. С. 61-66// Петербургский Генеалогический Портал(рос.)
  28. Армяне и Первая мировая//«НОЕВ КОВЧЕГ» № 10 (240) июнь (1–15) 2014 г.(рос.)
  29. Александровское военное училище//РІА(рос.)
  30. Список членов Витебской археографической комиссии//Архив историка Анишчанки(рос.)
  31. МЫШЛАЕВСКИЙ Александр Захарьевич//Министерство обороны Российской Федерации (Минобороны России)/Энциклопедия/История ведомства(рос.)
  32. Мышлаевский Александр Захарьевич//Русская армия в Великой войне(рос.)

Джерела

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.