Мокренщина

Старожили пояснюють, що назва села Мокренщина походить від місцевості, що має низинний заболочений характер, на якій росте рослина за назвою місцевих жителів — «мокрець».

В архівних документах згадується в акті від 7 травня 1610 року "Про відокремлення володіння князя Януша Острозького волості Вільської (що займали тоді села Івановичі, Грушки, Новопіль і Зороків) від володіння Стефана Немирича волості Черняхівської, у склад якої входили села Статів (тобто Славів), Селянщина, Мокренщина, Горбаша, Троковичі. Таким чином, Мокренщина належала Київському судичу Стефану Немиричу.

Згадується у 1649 році в жалобі дідича Марцина Броневського та його дружини Настазії про напад на село з боку міщан Черняхова, які розібрали дворові будівлі, знищили пасіку, захопили худобу та майно.[2]

1754 року власник Мокренщизни пан Лещинський сплачував податок з двох дворів. 

На викупний податок замість оброку селяни с. Мокренщина перейшли з 1 вересня 1863 року.

Викуп землі селянами села Мокренщини від поміщиків почався з 1868 року, у селі в 1914 році було відкрито початкове сільське училище, де 2 вчителі навчали 59 учнів.

В 1918—1920 роках, тобто в роки громадянської війни і воєнної інтервенції, влада в Мокренщині змінювалась кілька разів. І лише після вигнання поляків влітку 1920 року в селі остаточно встановлено Радянську владу. В 1920 році в селі був створений комнезам, а в квітні 1921 року було обрано виконком сільської Ради.

В 1930 році було створено колгосп «3-й вирішальний». Всього землі було 960 га, а в колгоспі було 101 господарство і людей 568 чоловік.

Село було окуповане німцями 17 липня 1941 року і визволено Червоною армією 29 грудня 1943 року. В Німецько-рядянській війні з Мокренщини брало участь 50 чоловік, з яких 28 загинули. В Німеччину на каторжні роботи було відправлено 30 чоловік.

В Мокренщині на могилах визволителів Червоної Армії встановлено два обеліски.