Молекулярна спектроскопія
Молекуля́рна спектроскопі́я (рос. молекулярная спектроскопия, англ. molecular spectroscopy, нім. molekulare Spektroskopie f) — розділ спектроскопії, що охоплює вивчення абсорбційних, емісійних спектрів, а також спектрів комбінаційного розсіяння молекул.
Вивчає молекулярні спектри випромінювання, поглинання та відбивання електромагнітних хвиль у діапазоні хвильових чисел 103—105 см−1.
До молекулярної спектроскопії відносяться:
- інфрачервона спектроскопія (ІЧ-спектроскопію),
- спектроскопія у видимій частині спектру;
- ультрафіолетова спектроскопія (УФ-спектроскопію).
Молекулярну спектроскопію використовують для визначення структури, функцій і динаміки поведінки різних речовин за допомогою їхніх електромагнітних характеристик, дослідження кінетики хімічних реакцій, складу речовин, зокрема визначення наявності в речовині функційних груп та структурних фрагментів, ідентифікації міжфазних взаємодій тощо.
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.