Мороз Леонід Аврамович

Леонід Аврамович Мороз (2 жовтня 1937(19371002), Київ, УРСР) — український звукорежисер. Заслужений працівник культури України (1994).

Леонід Мороз
Дата народження 2 жовтня 1937(1937-10-02) (84 роки)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство  Україна
Національність українець
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Професія звукорежисер
Нагороди
IMDb ID 3004702

Біографія

Народився 2 жовтня 1937 року у Києві.

У 1967 році закінчив факультет радіоелектроніки Київського політехнічного інституту.

Працював техніком, майстром по ремонту звукоапаратури студії «Київнаукфільм». З 1967 року звукооператор цієї студії.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Оформив стрічки: «УРАТ-1» (1967), «Миронівські пшениці» (1967), «М'язи, XX сторіччя» (1968), «Михайло Стельмах» (1968), «Людина, що вміла літати» (1968), «Сім кроків за горизонт» (1968), «Андрій Головко» (1969), «Кит і кіт» (1969), «Людина, яка вміла робити дива», «Марс XX» (1969), «Казка про доброго носорога», «Журавлик», «Як козаки у футбол грали» (1970), «Аркадій Гайдар» (1970), «Чи думають тварини?» (1970), «Добрий і злий» (1971), «Я та інші» (1971), «Братик Кролик та братик Лис», «Навколо світу мимоволі», «Наближення до істини» (1972), «Вбивця відомий» (1972), «Теплий хліб», «Пригоди жирафки», «Була у слона мрія» (1973), «Злодіяння» (1975), «Висота Максима Гуржія» (1975), «Все життя бій. Ярослав Галан» (1976), «Марокко. Роздуми в дорозі» (1976), «Гірке відлуння» (1979), «Хорватія. Земля і люди» (1979), «Світ Івана Генералича» (1979), «Золотий вересень возз'єднання. Роки і долі» (1979), «Адреса мільйонів» (1980), «Ой, у полі древо...» (1988, реж. П. Фаренюк), «Ой горе, це ж гості до мене» (1989, реж. П. Фаренюк), «На цвинтарі розстріляних ілюзій» (1989, реж. О. Михайлова), «Врубай Бітлів» (1990), «Світ Параски Горицвіт» (1992, у співавт.), «Казка про богиню Мокошу» (1995, мультфільм), «Починаючи з минулого» (1996, у співавт.), «Заради життя», «Любіть Україну», «Маестро Авдієвський», «Олесь Гончар. Післямова», «Україна сьогодні» (№ 1, 2, 3), «Реконструкція Палацу Україна» (1997, у співавт.), «Я — камінь з божої пращі», «До отчого порогу», «Кораблі і корабели» (у співавт.), «Ми любові не бачили — не війна, так горе» (1997), «Синя шапочка» (1998, мультфільм) тощо.

Література

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.109.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.