Морін Степлтон

Морін Степлтон (англ. Maureen Stapleton; 21 червня 1925 — 13 березня 2006) — американська акторка, лауреатка премій «Оскар», «Золотий глобус», «Еммі» та «Тоні», занесена до Американської театральної зали слави.

Морін Степлтон
Народилася 21 червня 1925(1925-06-21)[1][2][…]
Трой, штат Нью-Йорк, США[3]
Померла 13 березня 2006(2006-03-13)[1][2][…] (80 років)
Ленокс, Беркшир, Массачусетс, США
  • легеневе захворюванняd
    • Громадянство  США[4]
    Діяльність телеакторка, кіноакторка, акторка театру
    Alma mater Акторська студіяd і Catholic Central High Schoold
    Роки діяльності з з 1952
    У шлюбі з David Rayfield
    IMDb nm0822972
    Нагороди та премії

    Премія «Театральний світ»d (1951)

    Премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсіd (1971)

    премія «Тоні» за найкращу жіночу роль другого плану в п'єсіd (1951)

     Морін Степлтон у Вікісховищі

    Біографія

    Лоїс Морін Степлтон (англ. Lois Maureen Stapleton) народилася в місті Трой, штат Нью-Йорк, у родині Айрін і Джона П. Степлтона. Її батьки були вихідцями з Ірландії, і своє дитинство майбутня акторка провела в суворих католицьких традиціях. Її батьки розлучилися через алкоголізм її батька, коли Морін була ще дитиною. Одразу після закінчення середньої школи вона почала акторську кар'єру в театрі й незабаром добре проявила себе як драматична, так як і комедійна акторка.

    У вісімнадцять років Морін Степлтон переїхала до Нью-Йорку й перший час працювала там моделлю, щоб мати можливість сплачувати рахунки. В одній із модельних студій вона познайомилася з голлівудським актором Джоелом МакКрі, завдяки якому пробилася на театральні підмостки Нью-Йорка. Її дебют на Бродвеї відбувся в 1946 році у виставі «Удалий молодець — гордість Заходу». У 1951 році акторка отримала роль у виставі «Татуйована троянда». Спочатку Теннессі Вільямс написав цю п'єсу спеціально для Анни Маньяні, але через недостатнє володіння англійською, роль перейшла до Морін. Роль Серафіни з цієї п'єси принесла акторці театральну премію «Тоні», а Маньяні все ж зіграла цю роль через чотири роки в однойменній екранізації.

    Пізніше Степлтон зіграла ще в ряді п'єс Вільямса, серед яких «27 фургонів повних бавовни» та «Орфей спускається в пекло», а також зіграла у виставі «Іграшки на горищі» Лілліан Геллман. Свою другу премію «Тоні» акторка отримала за роль у п'єсі Ніла Саймона «Пишна дама» в 1971 році. На Бродвеї в неї також були примітні ролі у виставі «Лисички» з Елізабет Тейлор у головній ролі, а також у «Грі в Джин» у ролі дублера Джессіки Тенді.

    У 1968 році Степлтон отримала премію «Еммі» за роль у фільмі «Серед доріг Едему». Значного успіху акторка досягла з початком кінокар'єри. Уже за свою першу кінороль Фей Дойл у фільмі «Самотні серця» 1959 року Степлтон була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Також відомою стала її роль у фільмі «Поки, пташка» в 1963 році з Джанет Лі та Діком Ван Дайком у головних ролях. Морін Степлтон ще тричі була номінована на «Оскар» за ролі у фільмах «Аеропорт» (1970) і «Інтер'єри» (1978), а в 1982 році удостоїлася заповітної премії Кіноакадемії за роль Емми Голдман у фільмі Воррена Бітті «Червоні».

    У 1980-х роках у Степлтон були успішні ролі у фільмах «Кокон» (1985), «Божевільний» (1987) і «Кокон: Повернення» (1988). У 1981 році студентський театр при коледжі в рідному місці акторки Трой був названий на її честь.

    Морін Степлтон двічі була заміжня. Від свого першого чоловіка Макса Аллентуа (1949—1959) він народила сина й доньку. У 1963 році вона вийшла заміж за Девіда Рейфа, з яким через три роки розлучилася.

    Протягом багатьох років Степлтон страждала на підвищену тривожність і алкоголізм. Пізніше вона зізнавалася: «Як тільки опускали завісу, я бралася за горілку». Акторка також розповідала, що несприятливе дитинство багато в чому сприяло її залежності та невпевненості в собі.

    Морін Степлтон, будучи завзятим курцем, померла від хронічної обструктивної хвороби легень 13 березня 2006 року у своєму будинку в місті Ленокс, штат Массачусетс, у віці 80 років.

    Фільмографія

    Примітки
    1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. SNAC — 2010.
    3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119116081 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    4. The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.