Моріо аравійський

Моріо аравійський[2] (Onychognathus tristramii) — вид птахів родини шпакових (Sturnidae), якого можна зустріти в Ізраїлі, Йорданії, північно-східному Єгипті (Острів Синай), західній Саудівській Аравії, Ємені й Омані. Він гніздиться переважно на кам'яних схилах скель.[3] Видову латинську назву надано на честь Генрі Бейкера Тристрама, який також збирав зразки видів для природничої історії.[4]

?
Моріо аравійський

Моріо аравійський на горі Масада, Ізраїль
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Моріо (Onychognathus)
Вид: Моріо аравійський
Біноміальна назва
Onychognathus tristramii
(Sclater, 1858)
Посилання
Вікісховище: Onychognathus tristramii
ITIS: 561675
МСОП: 22710604
NCBI: 451418

Опис

Моріо аравійський — представник роду Моріо (Onychognathus), має 25 см у довжину (включно з 9 см хвоста), розмах крил 44-45 см і вагу 100—140 г. Самці мають блискуче чорне пір'я з помаранчевими плямами на зовнішній стороні крила, які особливо добре видно під час польоту. Дзьоб і ноги — чорні. Самиці й молоді птахи схожі, але тонші й мають сірувату голову, в них менш яскраве пір'я.[3][5]

Поведінка

Цей птах доволі шумний і літає в зграях, його спів нагадує вовчий свист. Вони всеїдні, можуть їсти садовину і безхребетних. Моріо аравійських можна часто побачити на нубійських козлах та інших місцевих тваринах, на яких вони шукають паразитів. Вони все більше звикають до уснування поруч з людиною, хдобуаючи їжу в містах і селах; така тенденція уможливила розшириення ареалу на північ.[3]

Галерея
  • Самиця моріо аравійського в Ізраїлі
  • Моріо споглядають Масаду в Ізраїлі
  • Моріо на нубійському козлі у Сде-Бокер, в Ізраїлі
  • Самець моріо аравійського на горі Масада, в Ізраїлі

Джерела
  1. BirdLife International (2012). Onychognathus tristramii: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). The Birds of the Western Palearctic Concise Edition. OUP ISBN 0-19-854099-X.
  4. Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 342–343.
  5. Mullarney, K., Svensson, L., Zetterström, D., & Grant, P. J. (1999). Collins Bird Guide. Harper Collins, London. ISBN 0-00-219728-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.