Моріс Леві

Морі́с Леві́ (фр. Maurice Lévy; 28 лютого 1838, Рибовілле, Франція — 30 вересня 1910, Париж) — французький математик, механік та інженер, член Паризької академії наук (1883).

Моріс Леві
фр. Maurice Lévy
Народився 28 лютого 1838(1838-02-28)[1][2][…]
Рибовілле[1]
Помер 30 вересня 1910(1910-09-30)[1][2][…] (72 роки)
Париж, Франція
Поховання
цвинтар Монпарнас : 
Країна  Франція
Діяльність математик, фізик, винахідник, професор, інженер
Alma mater Політехнічна школа, École nationale supérieure de chimie de Mulhoused і Національна школа мостів та доріг
Галузь Інженерія
Заклад Колеж де Франс[3] і Центральна школа Парижаd
Аспіранти, докторанти Allan Isaac Solomond[4]
Членство Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Родичі Germain Séed
Нагороди
 Моріс Леві у Вікісховищі

Біографічні дані

Закінчив Політехнічну школу (1858), де був учнем Сен-Венана і Школу мостів та доріг (1961) у Парижі. Став інженером у 1863. Під час франко-прусської війни (1870—1871) Уряд національної оборони доручив йому контролювати частину артилерії.

З 1874 року Моріс Леві працює асистентом Бертрана в Колеж де Франс; з 1875 він — професор Центральної паризької школи і з 1885 — професор й очільник кафедри аналітичної геометрії і небесної механіки у Колеж де Франс.

У 1879 був членом комісії з геодезичної зйомки Франції. У 1883 був обраний до Паризької академії наук. Генерал-інспектор мостів та доріг з 1885 року.

Наукові здобутки

Опублікував багато праць у різних галузях прикладної математики і механіки (гідродинаміки, гідравліки, теорії пружності, графічної статики, кінематики) а також проективної, диференціальної та аналітичної геометрії.

У своєму трактаті «Графостатика у застосуванні до споруд» (фр. La statique graphique et les applications aux constructions, 1874) у 4-х томах він застосував методи проективної геометрії до задач статики. Вирішив проблему визначення тиску маси ґрунту. Вивів диференціальні рівняння рівноваги плоского кривого стержня, вигнутого дією рівномірно розподіленого навантаження, дослідив згин прямокутних пластинок. Для пластинок кінцевої товщини детально вивчив місцеві збурення, що спричиняються заміною однієї статичної системи крайових сил іншою системою їй еквівалентною. Вирішив двовимірну задачу розподілу напружень у клині, що піддається тиску на його границях.

Наукові праці

Публікував результати своїх наукових досліджень у «Працях Академії наук» (фр. Comptes rendus de l’Académie des sciences) і «Бюлетені математичних наук» (фр. Bulletin des sciences mathématiques).

Найвідоміші його праці:

  • «Essai théorique et appliqué sur le mouvement des liquides» (1867);
  • «La statique graphique et les applications aux constructions» (1874);
  • «Sur la transformation des coordonnées curviligne»;
  • «Sur les surfaces dont l’élément linéaire est homogène» (1878);
  • «Sur le principe d'énergie» (1888).

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117670472 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Список професорів Колеж де Франс
  4. Математична генеалогія — 1997.

Джерела
  • Боголюбов А. Н. Математики. Механики. Биографический справочник. — К.: Наукова думка, 1983. — 639 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.