Московсько-новгородська війна (1456)

В кінці січня 1456 року московські війська, спільно з татарською кіннотою, на чолі з Василем II виступили на Новгород. З огляду на те, що Василь II був сліпим і, до того ж невдалим воєначальником, він доручив очолити основні сили воєводам Іванові Стрига-Оболенському і Федорові Басьонкові.

Московський князь Василь Васильович з основними силами і союзними татарськими загонами (під командуванням «царевича Момотяка») пішов на Новгород і зайняв Яжелбіци, що розташовані на перехресті важливих шляхів, а на Русу направив загін для раптового захоплення міста («вигонну рать»). Цей загін складався з московитів і татар загальною чисельністю близько 5 тисяч (за даними з Літопису Авраамки), під командуванням Федора Басьонка і Семена Карамишева. «вигонна рать» легко захопила місто.[3].

Дізнавшись про це, в той же день, на звільнення Руси висунулися новгородські війська, на чолі з князем Василем Васильовичем Низовським (Суздальський). Нашвидку зібраний загін складався з князівського двору і нечисленного війська з новгородських бояр, житьїх і «молодих» людей, якими командували новгородський посадник Іван Лукінич Щока і тисяцькі Василь Пантелейович і Єсіф Васильович Носов. За день рать перетнула кригою Ільменьське озеро і зупинилася на ночівлю у Взваді. Псковський князь Олександр Чарторийський, зі своїм двором і основними силами новгородського війська, ввечері встав на південь від Новгорода, у Миколи на Липні[4].

4 лютого відбувається Битва під Русою. Новгородці на чолі з Василем Суздальським, вийшли вранці зі Взваду, спробували відбити Русу і, незважаючи на перші успіхи, зазнали жорстокої поразки й втекли. Під час відступу багато було вбито, поранено або полонено. Серед загиблих згадуються новгородський боярин Єсіф Васильович Носов і син посадника Офонос Богданович, тисяцький Василь Олександрович Казимир був поранений. У полон потрапив посадник Михайло Туча[5].

Після цієї поразки новгородці намагаються почати переговори про мир, одночасно відправивши гінців до Пскову за допомогою. Проте, Василь продовжує розвивати успіх і завдає удар на півдні Новгородської землі. Основні сили, під командуванням великого московського князя тримають в облозі фортецю Дем'ян, проте, втративши (за повідомленням Літопису Авраамки) 15 «шестніков», відступають в Яжелбіци. 7 лютого інший московський загін після дводенної облоги й напруженого штурму взяла містечко Молвотіци. Ще один московський загін захопив містечко Стерж (на березі озера Стерж)[6].

Розгром новгородців під Русою був першою серйозною поразкою Новгородської республіки за всю історію її існування. Незважаючи на допомогу Пскова, новгородське віче вирішило просити Москву про мир. Для цієї мети новгородці звернулися до новгородського архієпископа Євтимія II очолити новгородську делегацію. Євтимій, згодом канонізований як святий, користувався великим авторитетом як у Новгороді, так і за його межами. Незважаючи на похилий вік, він погодився відправитися в Яжелбіци, у ставку московського князя Василя II. Після кількох днів перемовин між Новгородом і Москвою було підписано Яжелбицька мирна угода.

За договором Новгородська республіка значно урізалася в правах. Новгород позбавлявся права зовнішніх зносин та законодавчих прав, вищою судовою інстанцією ставав Великий князь Московський, а новгородська вічова печатка і печатка посадників замінялися печаткою великого московського князя. Крім того, республіка зобов'язувалася виплатити Москві контрибуцію в розмірі 10 тисяч рублів. Репутація Новгорода була зіпсована. Під владу Москви перейшли великі новгородські волості — Бежецька, Волок-Ламська, Вологодська.