Моспине
Мо́спине (до 1938 — село Махорівка[2]) — місто районного значення, з 1958 року підпорядковане Донецькій міськраді Донецької області. Входить до складу Донецько-Макіївської агломерації. Займає територію 12 км².
| Моспине | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Донецький район | ||||||||
| Громада | Донецька міська громада | ||||||||
| Засноване | 1800 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▲10617 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 12 км² | ||||||||
| Густота населення | 884,8 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 83492-83497 | ||||||||
| Телефонний код | +380-622 | ||||||||
| Координати | 47°52′42″ пн. ш. 38°03′52″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 100 м | ||||||||
| Водойма | Грузька | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Моспине | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 5,9 км | ||||||||
| - залізницею | 54 км | ||||||||
| - автошляхами | 34,1 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 618 км | ||||||||
| - залізницею | 904 км | ||||||||
| - автошляхами | 743 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 83492, Донецька обл, Донецька міськрада, м. Моспине, вул. Кооперативна, 22 | ||||||||
| Вебсторінка | Сторінка на сайті Донецької міськради | ||||||||
| Міський голова | Меренков Михайло Миколайович | ||||||||
|
| |||||||||
Загальний опис
Розташоване в центральній частині області на річці Грузька (притока Кальміусу, басейн Азовського моря).
На одного жителя припадає 267 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6,5, липня +22. За рік випадає 500 мм опадів.
Історія
Засноване в 1800 році як село Махорівка. Місто з 1938 року. Постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 429 людей[3].
Під час Другої світової війни 2600 жителів Моспиного були на фронті, 623 людини не повернулися з війни, орденами й медалями було нагороджено 487 осіб.[4]
У середині 1970-х років у місті було 6 шкіл, у яких викладали 166 вчителів та навчалося 2853 учня. Було 2 клуби на 500 місць, 3 бібліотеки з фондом понад 35 тис. книжок, лікарня, аптека. В місті працювало 110 медпрацівників, у тому числі 32 лікаря.[4]
Війна
30 липня 2014-го українські сили в ході проведення антитерористичної операції під час розвідувальних дій знищили понад 50 терористів, згодом іще снайпера і вогневу точку. 15 серпня біля Моспиного під час наступу сили АТО оточили загони бойовиків. Вночі з 18 на 19 серпня місто обстрілювали з артилерії бойовики, у результаті повністю зруйновані багато житлових будинків. Через потрапляння снарядів виникла пожежа в школі № 151, внаслідок чого дах і третій поверх школи були знищені вогнем.
Населення
За даними перепису 2001 року населення міста становило 11735 осіб, із них 6,35 % зазначили рідною мову українську, 93,47 % — російську, 0,02 % — білоруську, 0,01 % — молдовську[5].
За період з 1970 р. скоротилося більш ніж на 30 %.
Історична динаміка чисельності населення[6]
| рік | населення |
|---|---|
| 1939 | 14 986 |
| 1959 | 18 002 |
| 1970 | 16 955 |
| 1975 | ~17 100 |
| 1979 | 14 638 |
| 1989 | 13 494 |
| 2001 | 11 736 |
| 2005 | 11 265 |
| 2010 | 10 827 |
| 2014 | 10 745 |
Промисловість
Понад 40 % зайнятих в народному господарстві працюють у промисловості. Основні підприємства: шахта «Моспинська», центральна збагачувальна фабрика «Моспинська», ремонтний-механічний завод, молочний, хлібний заводи.
Моспинський ремонтний-механічний завод (РМЗ) створений в 1946 р. На підприємстві діють ливарне, ковальсько-пресове, інструментальне, модельне та інші виробництва. РМЗ обслуговує збагачувальні фабрики Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей. Виготовляє земснаряди, скреперні лебідки, насоси, механізми для шахт, зварні труби, батарейні пиловловлювачі, повітродувки, осадкові машини для збагачення, центрифуги, стрічкові конвейєри, замочну арматуру, гідроциклони, калорифери тощо — усього понад двох тисяч найменувань виробів. За замовленням церковнослужителів на заводі за старовинними технологіями почали відливати дзвони. На підприємстві використовується технологія покриття виробів і запчастин до машин і механізмів монолітним полікристалічним карбідом кремнію — дуже міцним матеріалом. Завдяки йому в 10-12 разів підвищується їх зносостійкість.
| Промисловість у Моспиному | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
Соціальна сфера
На території міськради діють 2 дитячих дошкільних установи, 5 загальноосвітніх шкіл, лікарня. Недавно[коли?] споруджений храм святих Петра і Павла.
Відомі люди
- Володимир Біляїв — український письменник і журналіст, громадсько-політичний та культурний діяч, член-кор. УВАН у США (1984). Член Національної спілки письменників України 1995. Спікер Національної Ради Державного Центру УНР (1980—1984 рр.), керівник української редакції радіостанції «Голос Америки» (до 1998 р.).
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Моспине. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Мартиролог. Донецька область, ст. 441—451
- Моспино. // История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Донецкая область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1976. — 811с. (рос.)
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
Джерела
Література
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.