Мохсен Махмальбаф

Мохсен Махмальбаф у дитинстві

Мохсен Махмальбаф народився в Тегерані в бідному робочому районі. У дитинстві він не дивився фільмів, бо бабуся була дуже релігійною людиною і говорила, що за перегляд стрічок Бог може відправити у пекло[1]. У п'ятнадцять почав працювати для фінансової підтримки сім'ї. Через два роки приєднався до однієї з багатьох радикальних організацій, які боролись за падіння режиму шаха. Його було затримано та засуджено до довічного ув'язнення за організацію нападу на поліцейський відділок. Мохсену вдалося уникнути смертної кари. Через п'ять років він вийшов на волю[2].

У 1981 виходить стрічка за сценарієм Мохсена «Пояснення». За два роки з'являється фільм «Обітниця», у створенні якого він виступає сценаристом та режисером. Серед інших ранніх робіт Махмальбаха — «Тікаючи від зла до Бога», «Два незрячих ока», «Бойкот». Перша стрічка, яка привернула міжнародну увагу та здобула нагороду на Міжнародному гавайському кінофестивалі стала драма «Велосипедист». «Шлюб блаженних» — історія про гірко розчарованого ветерана війни на межі психічного зриву було знято у 1989. Наступні дві стрічки: «Ночі на річці Заянде», «Час кохання» були заборонені в Ірані, бо вони викликали сумніви з приводу революції[3].

Чорно-біла стрічка «Одного разу, кіно» торкається теми зародження кінематографу в Ірані. Романтична драма «Габбех» приносить Мохсену Махмальбафу нагороду на Токійському міжнародному кінофестивалі за найкращий художній внесок. У 1998 допомагав доньці Самірі в створенні її дебютної стрічки «Яблуко». Музична драма «Мовчання» перемогла у трьох номінаціях на Венеційському кінофестивалі.

Фільм 2001 року «Кандагар», покликаний сконцентрувати увагу на тяжке становище жінок в Афганістані. Стрічка була показана, принаймні, у сорока країнах світу, перевершивши касові збори мюзиклу «Мулен Руж!» у Франції та Італії[4]. Наступного року був випущений документальний фільм про життя афганських дітей на кордоні з Іраном «Афганська абетка». У романтичній драмі «Секс і філософія» режисер фокусується на танцюристі, який планує останнє танго з чотирма своїми коханками.

Притча «Президент» про диктатора незалежної країни, який втратив владу та змушений переховуватись від переслідувачів, поступово проникаючись проблемами людей, Махмальбаф знімав у Грузії, з грузинськими акторами[5].

Перша дружина Мохсена Фатіма Мешкіні трагічно загинула в 1992. У них народилося троє дітей: Саміра, Мейсам і Хана. Другою дружиною режисера стала рідна сестра Фатіми Мерзіє Мешкіні[6][7].

• Мохсен Махмальбаф на сайті IMDb (англ.)