Мрин

Мрин — село в Україні, у Носівському районі Чернігівської області. Населення становить 2343 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мринська сільська громада.

село Мрин
Герб
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Носівський район
Рада Мринська сільська громада
Основні дані
Засноване 1550
Населення 2343
Площа 5,38 км²
Густота населення 435,5 осіб/км²
Поштовий індекс 17113
Телефонний код +380 4642
Географічні дані
Географічні координати 51°03′08″ пн. ш. 31°33′09″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 117 м
Водойми Остер
Місцева влада
Адреса ради 17113, Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Мрин, вул. Броварця, 1
Карта
Мрин
Мрин
Мапа

 Мрин у Вікісховищі

Історія
Весільна пара у Мрині. 1925. На фото — дід і баба Валерія Фурси

Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців.

В Коронній метриці (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.) пол. 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol лат. “vulgo Mrin” na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.[1]

Назва «Яцкополь» означає місто (поліс) назване в честь Святого Яцека Одровонжа, також відомого як Святий Гіацинт. Святий Гіацинт активно проповідував Християнство та засновував монастирі на Чернігівщині.

Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.[2]

Під час народно-визвольної війни 1648-54 Мрин перейшов у володіння Ветхорождественского монастиря.

Згодом (після 1657 року) чернігівський архієпископ Л. Баранович приєднав село до садиби чернігівського Борисоглібського монастиря. Мрин був центром Мринської сотні Ніжинського (з середини XVII ст.- Київського) полку.

За описом 1781 в Мрині було невелике укріплення, оточене земляним валом. Найбільшими землевласниками в Мрині були Коробки, останній з яких — П. С. Коробка став членом Державної думи. Він мав в Мрині велику садибу з житловими будинками, господарським двором, стайнею (в 2-х житлових будинках тепер розміщена лікарня). У 1866 році в с. Мрин — 268 дворів, 1617 мешканців; в 1897—389 дворів, 2190 мешканців.

У ХІХ столітті містечко Мрин було волосним центром Мринської волості Ніжинського повіту Чернігівської губернії — у волость входило дев'ять навколишніх сіл.[2]. У селі була Успенська та Миколаївська церква.

У Мрині були церковно-парафіяльна школа в кам'яному будинку, земська школа (1895), Мринська Леонідівска нижча реміснича школа (1901), Мринська Людмилівська жіноча семінарія (1903), лікарня, яку звів П. Коробка, Успенська церква (1897, знесена на початку 30-х рр.).

Економіка

Поруч із селом розташоване найбільше в Європі газове сховище. На глибині понад 400 метрів природа створила ємність площею 14 км на 6,5 км. Щорічно ДП «Укртрансгаз» закачує в неї стратегічний запас країни — 1,5 млрд кубометрів газу, що регулює споживання блакитного палива трьох областей — Київської, Сумської та Чернігівської.[3]

В селі працює паркетний цех, діє своє професійно-технічне училище, швейна майстерня, низка магазинів, меліорація та школа.[3]

Культура

В селі з 2011 діє літературний клуб, випускається газета «Літературний Мрин» — один раз на місяць на десяти сторінках, накладом у чотириста примірників.[3]

Завдяки літературному клубові видано дві збірки віршів:[3]

  • «Соборність сердець», до якої увійшли вірші 22 авторів. Зображення на обкладинку малювала місцева художниця Юлія Бобок. Наклад — 210 примірників.
  • «Миттєвості життя». Наклад у 200 примірників.

Видатні люди
  • Байда Анатолій Ілліч (1906—1978) — будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород.
  • Живкович Владислав Хайдарович (1975—2015) — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
  • Малинка Олександр Никифорович (1865—1941) — український етнограф, фольклорист кінця ХІХ століття та доби Розстріляного відродження. Член Чернігівської та Полтавської археографічних комісій Російської імперії. Член Етнографічно-фольклорної комісії при ВУАН. Голова Ради Всеукраїнського етнографічного товариства. Співредактор журналу «Побут». Праці О. Малинки стали одним із фольклорно-етнографічних джерел для багатьох українських письменників.
  • Коробка Павло Степанович (1846—1919) — український правознавець, освітній діяч і доброчинець.
  • Тягнієнко Михайло Іванович (1936—) — Народний артист України, провідний майстер сцени Харківського академічного російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.

Галерея
  • Пам'ятка у Мрині
  • Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
  • Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
  • Пам'ятна табличка
  • Пам'ятка у Мрині
  • Пам'ятка у Мрині
  • Пам'ятка у Мрині
  • Пам'ятка у Мрині
  • Пам'ятка у Мрині

Див. також

Примітки
  1. Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej (польською).
  2. Іван Борисовець (16 серпня 2013). Чи настане час відродження?. Газета «День». Процитовано 3 січня 2017.
  3. Віталій Назаренко. Оптимістичний Мрин. газета «День», №158, (2013).

Посилання

Література
  • Моє рідне село / Бруханда Семен Федотович. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 87 с. : іл. — 150 прим. — ISBN 978-966-340-506-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.