Музей пошти (Париж)

Музей пошти (фр. L'Adresse Musée de La Poste) музей у м. Парижі, (Франція), присвячений історії поштового зв'язку, розвитку французької пошти і філателії. Музей був заснований у 1946 році.

Музей пошти
48°50′28″ пн. ш. 2°18′58″ сх. д.
Тип музей
Країна  Франція
Розташування Париж, Франція
Адреса 75731 34 Boulevard Vaugirard, 75015
Засновано 1946
Режим роботи пн—сб, 10:00—18:00
Відвідувачі 20 530 осіб (2014)[1]
30 084 осіб (2017)[1]
60 319 осіб (2008)[1]
61 485 осіб (2006)[1]
39 662 осіб (2004)[1]
9129 осіб (2015)[1]
39 927 осіб (2016)[1]
38 553 осіб (2002)[1]
67 248 осіб (2007)[1]
55 426 осіб (2005)[1]
125 669 осіб (2012)[1]
76 529 осіб (2009)[1]
41 870 осіб (2003)[1]
112 279 осіб (2011)[1]
85 689 осіб (2010)[1]
163 103 осіб (2013)[1]
11 745 осіб (2018)[1]
12 896 осіб (2019)[1]
Сайт офіційний сайт
Музей пошти (Париж) (Франція)
Нагороди

musée de Franced


 Музей пошти у Вікісховищі

Історія

Ідея створення поштового музею в столиці Франції та її розробка відносяться до кінця XIX — початку XX століть. Для збору коштів на організацію музею 6 липня 1939 року була випущена поштово-благодійна марка з репродукцією картини Жан-Оноре Фрагонара на тему написання листа[2].

Поштовий музей Франції був відкритий 4 червня 1946 році і змінив за свою історії два місця розташування, перебравшись в сучасну будівлю на початку 1970-х років[3]. Інавгурація музею за нинішньою адресою відбулася 18 грудня 1973 року[3]. Ця будівля, відома як Будинок пошти і філателії (фр. Maison de la Poste et de la Philatélie), відображена на французькій поштовій марці, яка була введена в обіг у день відкриття музею[4]. Згодом установа була перейменована в Музей La Poste (фр. Musée de La Poste), а з 20 жовтня 2009 року — в L'Adresse Musée de La Poste.

Експозиція

Постійна експозиція музею представлена ​​в п'ятнадцяти залах, які мають раціональне розташування по спіралі навколо вертикальної осі. Для початку огляду експозиції відвідувачі піднімаються на ліфті на п'ятий поверх, а в кінці огляду повертаються на нижній поверх. Сучасне оформлення стендів і вдале освітлення сприяють огляду поштового інвентарю, одягу листонош, макетів і манекенів, гравюр, малюнків, численних філателістичних матеріалів домарочного періоду та експонатів, які розповідають про історію поштових марок Франції[3].

Зали музею відображають наступні історичні періоди і теми:

  • Доісторична пошта — історія зародження писемності, обміну кореспонденцією та еволюції поштового зв'язку у світі[3], починаючи з XIII століття до н. е. (Китай) до створення перших поштових служб.
  • Кур'єрська верхова пошта — від створення першої французької мережі поштових перекладних до 1850 року.
  • Лист — період з 1672 року, коли була створена служба письмових повідомлень, до 1760 року, коли була введена доставка листів додому.
  • Телеграф — оптичний телеграф братів Шапп, телеграф Морзе.
  • Великі реформи 18301890 років — поштовий сервіс покриває всю Францію, включаючи села; уніфікація вартості поштових послуг: появи поштової марки; пошта під час Французько-прусської війни 1870 року.
  • Епоха технічного прогресу (18301890 роки) — пароплави і поїзди на службі пошти, використання пневматичної пошти.
  • Становлення сучасної пошти (18901989 роки).
  • Авіапошта — від перших поштових повідомлень по повітрю до інтеграції в загальноєвропейську поштову систему.
  • Мейл-арт — вид мистецтва, яке використовує елементи поштової кореспонденції.
  • Поштова марка[3].

Експозиція музею дозволяє зробити повне уявлення про розвиток пошти у Франції починаючи з XV століття, коли за Людовика XI в Парижі з'явилося перше поштове відділення. Тут демонструються матеріали Паризької «малої пошти» другої половини XVII століття. В експозиції представлена велика систематизована колекція поштових штемпелів домарочного періоду і штемпельних погашень марок і конвертів, включаючи міські, пароплавні та військові погашення та поштові штемпелі міст, які змінювали назви у період французької революції. Поряд з макетом поштового відділення 1900 року, у фондах музею можна ознайомитися з пізнішим автоматом для прийому та франкування листів і листівок внутрішньої і зовнішньої кореспонденції, а також посилок в межах Франції, з різними способами сучасної сортування кореспонденції, у тому числі за допомогою поштового коду[3]. У музеї також виставлені поштові скриньки та обмундирування листонош різних країн світу.

Відвідувачі мають можливість дізнатися про сучасні методи друкування марок у Франції, таких як комбінований спосіб глибокого друку з офсетом. У музеї представлена і державна колекція французьких марок, для якої розроблені спеціальні електронні автомати. З їхньою допомогою демонструються листи всіх марок Франції починаючи з 1849 року, при цьому із запасників музею можна швидко отримати для огляду той чи інший марочний лист. Автоматика надійно захищає музейні матеріали від механічних пошкоджень і випливу світла. В одному з розділів музею розміщені стенди, що пропагують філателію, з плакатами і робочими аксесуарами колекціонера[3].

Окрім постійної експозиції, музей в окремому залі регулярно влаштовує тематичні виставки, конференції філателістів та інші заходи. У вестибюлі музею розташований кіоск, в яком продаються поточні випуски поштових марок Франції, Монако, Андорри[3], Сен-П'єра і Мікелона та Ради Європи, інші супутні матеріали та сувеніри.

Поштова карета XIX ст.
Французька жінка-листоноша
на велосипеді
Поштові скриньки

Примітки

  1. Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de FranceМіністерство культури Франції.
  2. Pour le Musée postal La lettre — d´après Jean Honoré Fragonard — Timbre de 1939. Les 49 timbres de l'année 1939. Les timbres et flammes d´oblitération classés par années (французькою). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011.
  3. Куренков А. Почтовый музей в Париже // Филателия СССР. — 1976. — № 10. — С. 42.
  4. Musée Postal maison de la Poste et de la Philatélie — Timbre de 1973. Les 46 timbres de l'année 1973. Les timbres et flammes d´oblitération classés par années (французькою). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.