Муравлівка
Муравлі́вка — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 1213 осіб.
село Муравлівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район/міськрада | Ізмаїльський район |
Рада | Саф'янівська сільська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1813 |
Населення | 1213 |
Площа | 2,07 км² |
Густота населення | 585,99 осіб/км² |
Поштовий індекс | 68652 |
Телефонний код | +380 4841 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 45°33′30″ пн. ш. 29°09′05″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
12 м |
Водойми | озеро Кітай |
Місцева влада | |
Адреса ради | 68670, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Саф’яни, вул. Грушевського, 85 |
Карта | |
Муравлівка | |
Муравлівка | |
Мапа | |
|
Розташоване біля озера Китаю, за 50 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Дзинілор.
Історія
На території села міститься колгосп ім. XXII з'їзду КПРС, у володінні якого 3771 га землі, у так як виноградників — 359 га. Цебагатогалузеве господарство, основний напрям якого — виноградарство. Артіль займається також рільництвом, тваринництвом, птахівництвом, городництвом, садівництвом, розведенням тутового шовкопряда. Допоміжні підприємства — млин, пилорама, цегельний завод, столярна, бондарна та механічні майстерні, крупорушка, виноробня.
Колгосп ім. XXII з'їзду КПРС — одне з передових у районі господарств. В 1967 році тут зібрано по 29,7 цнт озимої пшениці, 76,8 цнт винограду з гектара. Ланкова городницької бригади М. І. Колодєєва, яка вирощує пересічно по 11 тонн картоплі з кожного га, за успіхи в овочівництві в 1966 році нагороджена орденом Леніна.
У Муравлівці є восьмирічна школа, дві бібліотеки, народний університет культури, Будинок культури на 550 місць. До послуг жителів швейна майстерня. Відома в районі шкільна піонерська організація юних слідопитів, які вивчають літопис знаменних подій в селі. Розшукуючи документи і реліквії, школярам вдалося встановити історію сільської підпільної організації, що діяла в період румуно-боярської окупації, та імена загиблих у Великій Вітчизняній війні, які поховані у братській могилі.
Село засноване у 1813 році росіянами-старообрядцями на місці татарського поселення. Основним заняттям населення було рільництво, городництво та садівництво. В часи румуно-боярської окупації в селі діяла підпільна організація, яка мала зв'язки з Ізмаїльською підпільною комуністичною організацією. Її учасники взяли активну участь у Татарбунарському повстанні. В жовтні 1924 року Муравлівську організацію було розкрито.
В центрі села споруджено пам'ятник воїнам, які загинули у Великій Вітчизняній війні.
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1260 осіб, з яких 558 чоловіків та 702 жінки.[1]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1185 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
російська | 94,15 % |
українська | 2,89 % |
молдовська | 1,98 % |
болгарська | 0,49 % |
гагаузька | 0,25 % |
циганська | 0,16 % |
Відомі особистості
В поселенні народились:
- Говоров Пилип Парамонович (* 1948) — фахівець у галузі енергетики, доктор технічних наук.
- Тимофєєв Валерій Якович — український освітянин, педагог, громадський діяч.
Див. також
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. т. 16. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.