Мустафін Володимир Андрійович

Народився 24 червня 1867 року.

Закінчив Олександрівський кадетський корпус (Санкт-Петербург), по тому, у 1887, — 2-ге Костянтинівське училище, у 1895 — Військово-юридичну академію.

Учасник Китайської кампанії 1900-01 років, Російсько-японської війни.

З 10 грудня 1905 року — військовий слідчий Петербурзького окружного військового суду.

З 1910 року — генерал-майор військово-судового відомства.

З 18 березня 1911 по 21 січня 1917 року — Військовий суддя Віленського військово-окружного суду.

З 1916 — отаман Забайкальського козачого війська та генерал-губернатор Чити.

Під час Першої світової війни — генерал для доручень при Головнокомандуючому арміями Південно-Західного фронту.

Нагороджений орденом Святого Станіслава 1 (1915), 2 з мечами (1902) та 3 ступеня (1901), Святого Володимира 3 (1913) та 4 ступеня (1907), Святої Анни 1 (1916) та 2 ступеня (1904).

У 1918 році — в гетьманській армії, призначений градоначальником і генерал-губернатором Одеси.

7 вересня 1918 року повідомив у Міністерство внутрішніх справ про вибух на артилерійських складах — що його підготували більшовики, ліві есери та члени Центрстрайкому міста: їм вдалося підкупити одного з австрійських вартових і організувати підкоп.

8 жовтня (25 вересня за старим стилем) звернувся до голови Ради міністрів та начальника штабу гетьмана: розглянути питання про можливість ліквідації відкритого в місті російського консульства — з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». 12 жовтня в Одесі пройшла кампанія з ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. 14 жовтня в Одесі, під керуванням міського керівництва, ліквідоване російське консульство, співробітникам консульства запропонували негайно, під охороною залишити межі України.

Російський історик Венедикт Мякотін у своїх спогадах писав:

В. Мустафін намагався встановити в Одесі порядки дореволюційної епохи, цей градоначальник домігся закриття Одеської міської думи, обраної 1917 р., і передачі міського господарства дореволюційній управі[1].

З грудня 1918, після Антигетьманського повстання — у відставці.

З середини вересня 1919 року — у резерві чинів при штабі Головнокеруючого в Ростові.

В січні 1920 року — Ставропольський генерал-губернатор.

У травні 1920 року — емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, згодом — до Французької республіки. Очолював групу лейбгвардії Першого стрілецького полку в Парижі.

У 1932 році — учасник з'їзду представників Російських національних угруповань французької провінції.

Помер 21 лютого 1933 в Парижі.

• Інститут історії України — цей день в 1918 році, 7 вересня, 8 жовтня
• Мустафін (рос.)
• Мустафин Владимир Андреевич// Российское зарубежье во Франции, 1919–2000: биогр. словарь в 3 т. / под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — Т.2:Л-Р. — 2010. — 685 с.
• Пиріг Р. Реставраторські тенденції у внутрішній політиці Української Держави (квітень – грудень 1918 року)// Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — 2012. — Вип. 8. — С. 80-98.