Мухаммад-нуцал IV

Повернення з набігу

Так, у вересні, ханські війська розгромили 20-тисячний шахський загін в Аймакінській ущелині[12], після чого нуцал попрямував до Андалала та остаточно вигнав персів з Аварії[13].

У 1751 об'єднане військо дагестанських феодалів і Шакі-Шірвана завдало поразки грузинським військам. Це було першою серйозною поразкою Теймураза та Іраклія. За даними Буткова П. Г. у 1752/1753 прийшов у Грузію з лезгінським військом Мерсел-Хан аварський та оточив фортецю Мчадіс-Джварі. Цар Теймураз у першій битві з ним розбив і прогнав лезгінів, але лезгіни потім, збираючись у Гартіскарі, не припиняли здійснювати набіги на Грузію. Цар Іраклій припинив їм дорогу і всіх винищив.[14]

За даними з грузинських джерел, у 1754 році в битві при Мчадіджварі, цар Кахетії Іраклій II здобув перемогу над дагестанцями, що вторглися в Грузію, на чолі з якимсь Нурсал-бегом. Цей хунзахський володар із великим військом вторгся в Грузію, пройшов Кахетію, грабуючи і знищуючи все на своєму шляху, переправився через Арагві, вступив у Картлі і обложив Мчадісджварську фортецю, що прикривала Мухрано-Душетську дорогу в ущелині річки Нарекваві. Біля стін цієї фортеці відбулася жорстока битва; ворог, зазнавши тяжких втрат, змушений був відступити. Але радість великої перемоги, здобутої над хунзахським володарем, затьмарювали безперервні дрібні набіги.[3]

В 1755 году противник вновь вторгся в Грузию с большими силами. Хундзахский владетель жаждал отомстить за поражение у Мчадисджвари. Нурсал-бек собрал большое войско; в надежде на легкую наживу к нему присоединились многие дагестанские феодалы. С многочисленным войском Нурсал-бек подступил к Кварели. Двадцатитысячный отряд неприятеля осадил мощную Кварельскую крепость.

Грузины не обладали такими силами, чтобы вступить в открытый бой с многочисленным войском Нурсал-бека. Защитники крепости находились в тяжелом положении, необходимо было поднять их дух и прислать гарнизону подкрепления. Ираклий II решил направить в осажденную крепость вспомогательный отряд. Осуществить этот план могли только отважные и самоотверженные люди. Двести шесть смельчаков вызвались совершить этот героический подвиг; все они, за исключением девяти тавадов и азнауров, были крестьяне. Ночью вспомогательный отряд выступил из Кизики, переправился через Алазань и, бесшумно сняв вражеские посты, с боем прорвался к крепости. Вспомогательный отряд доставил осажденным большое количество пороха. Теперь крепость могла успешно выдержать длительную осаду.

Послав в Кварельскую крепость вспомогательный отряд, Ираклий одновременно сформировал из наиболее смелых и искусных всадников-кизикцев конную группу и бросил ее против Чари. Военный маневр Ираклия удался: чарцы покинули войска, осаждавшие Кварельскую крепость, и поспешили на защиту своих деревень. Их примеру последовал Какский султан, владениям которого также угрожал грузинский отряд, направленный в Чари. Видя, как тают силы осаждавших, нухинский хан также снял свой отряд и поспешил возвратиться в свою страну. В результате одно крыло осаждавших значительно поредело. Опасаясь разгрома, дагестанский владетель Сурхай-хан тоже покинул своего союзника и отправился восвояси. Вскоре Нурсал-бек и шамхал тарковский сняли осаду Кварельской крепости.[15].

У 1756—1760 роках було скоєно кілька набігів аварських та лакських феодалів на Кахетію та Картлію.

У 1753 Магомед-нуцал-хан аварський звернувся з проханням про прийняття його в російське підданство.

Згідно з Волковою, у XVII столітті і значно пізніше, в першій чверті XIX століття деякі чеченські суспільства перебували в політичній залежності від аварського хана[16]. У квітні 1758 року, на заклик повсталих чеченців на допомогу їм, прийшли добровольчі загони андійців, аварців, ендірейських та аксайських кумиків.[17]

У листі кизлярському коменданту Фрауендорфу, отриманому 21 травня 1758 року, Мухаммад-нуцал мотивував своє негативне ставлення до передбачуваних репресій царської влади проти чеченців: «а що стосується до руйнування чеченців, то не бажаю, бо з них мої беремо, а якщо в руйнування тих чеченців приведете, то й наші податі пропадуть, а для давньо заснованої нашої з вами дружби і спорідненості до примирення тих чеченців я приведу».[18]

Водночас, у Ширвані почало набирати силу Кубинське ханство. У 1765 Фаталі-хан Кубинський захопив Дербент, а в 1768 зайняв Шемаху. Шемахинський правитель Агасі-хан утік у Карабах, де зібрав загін. Він навернув на свій бік шекінського Гусейн-хана та Мухаммад-нуцала, які не бажали посилення Фаталі-хана. Аварський нуцал прислав озброєний загін під проводом свого брата Мухаммада-Мірзи та його сина Булача (за іншою версією він Булач Молодший, брат Мухаммада-нуцала та Мухаммад-Мірзи[19]). У битві між Гусейн-ханом, Агасі-ханом та аварськими нуцалами з одного боку, і Фаталі-ханом, з іншого, перші були розбиті, Мухаммад-Мірза і його син Булач загинули, Гусейн-хан утік у Шекі, а Агасі-хан у Котеван[20].

Бутков П. Г. у своїх «Матеріалах для нової історії Кавказу» пише, цар Грузії — Іраклій II і Фаталі-Хан є союзниками і що якийсь аварський Нурсал-Бей (Мерсел-Хан), восени 1773 року, зібравши велику кількість війська з лезгінів, напав на Кізік але не встиг у своїй зухвалості; бо лезгіни були розбиті князем Ревазом Андроніковим, кизицьким моуравом, і Нурсал-Бек врятував своє життя тільки втечею. Аварський власник до цього заходу запрошував і кумицьких власників, але ті, за письмовим повідомленням Фаталі-Хана начальства російського у жовтні 1773 року, від того утримані забороною.[4]

У 1774 році Мухаммад-нуцал сам виступив проти Фаталі-хана і спільно з шемахінським Агасі-ханом йому вдалося заволодіти Шамахою. Однак, незабаром, на чолі з набраним у своїх володіннях силами та загоном бакинського Меліка Мухаммад-хана, Фаталі-хан, також найнявши акушинців рушив до Ширвану.[21][22] Аварський нуцал та Агасі-хан рушили назустріч Фаталі-хану і вступили з ним у бій. Військо Агасі-хана зазнало поразки і втекло, а нуцал вирішив продовжити бій, але під кінець був розбитий. Не бачачи благополучного результату бою аварський нуцал запропонував переговори, на що погодився Фаталі-хан і запросив Магомед-Нуцала до себе для переговорів.[23] Де під час переговорів він був убитий акушинцями. За версією Т. Айтберова, нуцал був убитий не від рук акушинців.[24]

Після загибелі Мухаммад-нуцала на престол зійшов його старший син Умма-хан. Бажаючи помститися за смерть свого батька, новий правитель Аварії почав готувати похід проти Фаталі-хана[25]. Зібравши 4-тисячне військо в місцевості Гавдушан біля міста Худат, він розгромив 8-тисячний загін кубинського хана і змусив його втікати[26]. Активна зовнішня політика, яку проводив Умма-хан Аварський, незабаром призвела до того, що кубинський хан і багато інших закавказьких правителів стали платити йому щорічну данину, з тією лише умовою, щоб він не грабував їхнього володіння[27].