Мухін Єфрем Йосипович

Народився у дворянській сім'ї. Навчався в Харківському духовному колегіумі та Єлисаветградській медико-хірургічній школі (нині Кіровоградський медичний коледж імені Є. Й. Мухіна). Згодом здобув ступінь доктора медицини і хірургії, став професором Московської медико-хірургічної академії та Московського університету, викладав у Московській слов'яно-греко-латинській академії.

Він був членом Московського медико-хірургічного та Геттінгенського сповивального товариств, почесним членом Харківського університету, Петербурзького медико-філантропічного товариства та Московського товариства дослідників природи, кореспондентом Паризького гальванічного товариства. Серед учнів видатного вченого — М. Пирогов, І. Буяльський, І. Дядьковський та ін.

Головну увагу надавав вивченню анатомії. Йому належить крилатий вислів: «Лікар не анатом не тільки не корисний, а й шкідливий». Він першим виклав основні положення рефлекторної теорії. Зробив вагомий внесок у розвиток учення про основну роль нервової системи у виникненні захворювань (теорія нервізму). Започаткував учення про закономірності індивідуального сприйняття зовнішніх і внутрішніх збудників, що впливають на організм людини. Основоположник учення про слизові та синовіальні сумки.

Він винайшов шину-підщелепник, розробив власну методику ампутацій. Крім того, вчений вніс багато цінних пропозицій і впровадив ряд лікувальних та гігієнічних заходів. У медичній практиці почав застосовувати сполуки хлору. Організував перші пункти швидкої допомоги. Невтомний трудівник на ниві медицини організував при Московському університеті зразкову аптеку і став її керівником, створив анатомічні музеї при Московській медико-хірургічній академії та Московському університеті.

Учений є автором першого оригінального посібника з хірургії та фундаментальної праці з анатомії, понад 50 ґрунтовних праць з різних галузей медицини. Він одним із перших заклав основи гігієни і токсикології, займався проблемами епідеміології, був одним з ініціаторів запровадження щеплень від натуральної віспи, організував вакцинацію в Москві (1801). Як епідеміолог брав участь у ліквідації епідемії холери в Москві (1830).

Серед основних праць виділяють:

• «De stimulis corpus humanum vivum afficicutibus» (Геттинг., 1804),
• «Разговор о пользе прививания коровьей оспы» (с 16 чертеж., М., 1804),
• «Первые начала костоправной науки» (с 37 черт., М., 1806);
• «Краткое наставление простому народу о пользе прививания коровьей оспы» (с черт., М., 1811),
• «Связесловие и мышцесловие» (М., 1812),
• «Курс анатомии для воспитанников, обучающихся медико-хирургической науке» (7 ч., М., 1815; 2 изд., 8 ч., М., 1818);
• «Основание науки о мокротных сумочках тела человеческого» (М., 1815; 2 изд. М., 1816),
• «Краткое обозрение наносной холеры; о паровых ваннах и самоваре; о постной и рыбной пище» (М., 1830),
• «Краткое наставление врачевать от укушения бешенных животных» (М., 1831).
• «Описания хирургических операций», М., 1807,
• "Описание способов узнавать и лечить наносную холеру, М., 1831,
• «Наука о мокротных сумочках тела человеческого», 2 изд., М., 1816.

Пам'ятник Е. О. Мухіну встановлений в с. Зарожное Чугуївського району Харківської області 08.10.2016 р. Ідея встановити пам'ятник у місці народження лікаря зі світовим ім'ям, належить відомому лікареві, керівникові Всеукраїнської громадської організації імені М. І. Пирогова «Військова медицина України» Олександру Олексійовичу Малишу, яка була підтримана членами Організації. Велику роботу по організації і зв'язкам з органами виконавчої влади робив Почесний член Організації Волков Олексій Вікторович. Неоціненний вклад в організаційній роботі вніс 2-ий Віце-президент, Голова молодіжного крила Організації майор медичної служби Сергій Сергійович Полторацький. Меценатом проекту виступив відомий реконструктивний і пластичний хірург, заслужений лікар України Ростислав Валіхновский. Авторами і скульпторами пам'ятника виступили патріарх монументальної скульптури Ігор Павлович Ястребов і Сергій Ігоревич Ястребов. З нагоди відкриття в Україну приїхали нащадки видатного медика Єфрема Мухіна — пра-пра-пра-внучка Ольга Виноградова з дочкою. Проект підтримала Всеукраїнська громадська організація «Асоціація Українських ортопедів — травматологів», Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, Харківський національний медичний університет. Громадськість Харківщини.[1][1].

• НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 208—209.
• Покровский Г. А., Профессор Мухин, «Врачебное дело», 1950, № 6;
• Аникина Т. И., Ефрем Осипович Мухин. 1766—1850 (К 100-летию со дня смерти), «Клиническая медицина», 1951, т. 29.№ 1; * Кракиновская Е., Ефрем Осипович Мухин. 1766—1850 гг. (Столетие со дня смерти), «Советская медицина», 1950, № 2;
• Букин Ю. В., Русский анатом Е. О. Мухин [1766—1850], «Архив анатомии, гистологии и эмбриологии», 1953, т. 30, вып. 4;
• Квасов Д. Г., Физиологические идеи Е. О. Мухина (1766—1850), «Физиологический журнал СССР», 1954, т. 40, № 1.

• Експерт
• Медичний клуб^{[недоступне посилання з липня 2019]}