Мчаді

Мчаді (груз. მჭადი; мегр. ჭკიდი) — грузинський кукурудзяний коржик, уживаний в Західній Грузії як хліб, так само як і гомі[1]. Може бути й самостійною стравою.

Мчаді
Рачинський мчаді з шинкою

Також може називатися — чаді (груз. ჭადი)[2].

Опис

Коржик мчаді прісний і за консистенцією — щільний. При їжі ламається руками[3].

Випікається з кукурудзяного борошна і води. Може містити начинки: або імеретинський сир, або відварну квасолю з додаванням ріпчастої або зеленої цибулі та зелені кінзи і петрушки[4]. У Сванетії поширені мчаді з сиром, якщо він несолоний, в тісто додається сіль. У Верхній Сванетії такі коржі називаються чвіштарі, в Нижній Сванетії — лукнарі.

Випікається (смажиться на олії) традиційно в глиняній сковороді кеці. Нині мчаді також може готуватися в чавунній сковороді[5], або на деці в духовій шафі або печі[4].

За стародавнім грузинським звичаєм матері готували дітям кукурудзяні коржі з відбитком своєї руки «дедіс хелі» (рука матері), такі коржі брали в далеку дорогу.

Мчаді в літературі

Мчаді знаходить місце і в літературних творах. Так грузинський письменник Нодар Думбадзе у своєму романі «Я бачу сонце» описує процес приготування мчаді, а також порівнює його з Сонцем, Місяцем, млиновим жорном і точильним каменем[1]. Поет Важа Пшавела у своїй «Різдвяної історії» (груз. საშობაო ამბავი) розповідає, як радіє мчаді голодна людина[6].

Примітки
  1. {{{Заголовок}}}.
  2. ჭადი, მჭადი. ქართული მატერიალური კულტურის ეთნოგრაფიული ლექსიკონი (груз.). საქართველოს პარლამენტის ეროვნული ბიბლიოთეკა. Процитовано 5 травня 2016.
  3. .
  4. {{{Заголовок}}}.
  5. Н. Г. Волкова, Г. Н. Джавахишвили. {{{Заголовок}}}. — 7800 прим.
  6. ვაჟა-ფშაველა (1910). საშობაო ამბავი (груз.). geolit.ge. Процитовано 5 травня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.