МіГ-31

МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound «Лисяча гонча») радянський двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.

МіГ-31
МіГ-31
Призначення: Винищувач-перехоплювач
Перший політ: 16 вересня 1975
Прийнятий на озброєння: 6 травня 1981
Розробник: МіГ і Авіабудівельний завод «Сокол»d
Всього збудовано: 519[1]
Модифікації: Е-155МП, МіГ-31, МіГ-31Б, МіГ-31БМ, МіГ-31Д, МіГ-31М, МіГ-31Ф(Е), МіГ-31Е
Конструктор: Лозино-Лозинський Гліб Євгенович і МіГ
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 3000 км/год
МШ біля землі: 1500 км/год
Бойовий радіус: 1200 км
Дальність польоту: 2150 км
Дальність польоту з ППБ: 3300 км
Практична стеля: 20600 м
Довжина: 22.69 м
Висота: 5.15 м
Розмах крила: 13.46 м
Площа крила: 61.60 м²
Максимальна злітна: 46200 кг
Двигуни: 2 ТРДДФ Д-30Ф-6
Тяга (потужність): 5000 кг\с
Тяга форсажна: 7160 кг\с
Гарматне озброєння: 23-мм гармата ГШ-6-23М
Боєзапас: 260
Маса підвісних елементів: 3000 кг
Підвісне озброєння:

ракети

  • 4 Керовані ракети великої дальності Р-33
  • 2 Керовані ракети середньої дальності Р-40Т
  • 4 Керовані ракети малої дальності Р-60, Р-60М

Історія створення

Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою. Концепція, відповідно до якої велося проєктування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі по командах з КП.

Концептуальні варіанти

Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти і уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.

Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проєктів лежав фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж включав двох людей — льотчика і штурмана-оператора.

Один з проєктів поєднував у собі фюзеляж із збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проєкт під шифром виріб «518-55» являв собою МіГ-25 в двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієдальним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.

З метою поліпшення прохідності по слабко підготовленим аеродромам (аеродромах II класу) в обох проєктах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проєкт Е-158 — 30-тонна безхвістка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».

Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з точки зору філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач не отримав повною мірою належної популярності, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він, як мінімум, є не менш важливим.

Призначення

Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.

Конструкція літака

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою і являє собою високоплан з тонким крилом малого подовження, суцільноповоротним стабілізатором, двокілевим вертикальним оперенням і шасі, що прибираються в польоті. Планер літака суцільнометалевої конструкції, 50 % маси якої складають високоміцні сталі, а 16 % — титанові сплави. Екіпаж літака складається з льотчика і штурмана-оператора.

Крило

Крило — помірної стрілоподібності, трапецієподібної форми в плані з невеликим кореневих напливом. Кут стрілоподібності по передній кромці крила — 41°, напливу — 70,5°. Подовження крила — 2,94; звуження — 3,1. Кут його поперечного «V» дорівнює -5°, кут установки — 0°. Крило набрано з тонких швидкісних аеродинамічних профілів з гострим носком. У кореневій зоні застосований профіль ЦАГІ П44М з відносною товщиною 3,7 %; в середніх і кінцевих перетинах — профілі ЦАГІ П101М, змінної товщини від 4,1 % до 4,48 %, відповідно. Консолі крила — трьохлонжеронні, кесонного типу, виготовлені зі сталей ВНС-2 і ВНС-5, титанових сплавів 0Т4-1 і ВТ-20. У кожній з них є два паливних баки-відсіки. Консоль оснащена чотирьохсекційним відхильним носком, двосекційним щілинним закрилком і двосекційним елероном. Конструкція закрилка і елерона — тришарова зі сотовим заповнювачем. Кути відхилення носка — 13°, закрилку — 30°, елерона +/- 20°. У режимі «зависання» закрилки і елерони відхиляються на 5°. Сумарна площа закрилків літака — 5,8 м2. На верхній поверхні крила на 50 % його розмаху встановлені аеродинамічні гребені, а на нижній поверхні є вузли кріплення чотирьох пілонів.

Хвостове оперення

Хвостове оперення клепаної конструкції, виготовлено, в основному, з алюмінієвих сплавів. Горизонтальне оперення суцільноповороте. Кут його стрілоподібності по передній кромці — 50,4°; кут поперечного «V» — 1,4°. Сумарна площа консолей стабілізатора — 9,82 м2. Носки стабілізатора виконані з титанового сплаву. Вертикальне оперення двокілеве загальною площею 15,6 м2. Кілі встановлені під кутом + 8° до площини симетрії літака і оснащені кермами напрямку. Кут стрілоподібності кіля по передній кромці — 54°. Конструкція кілей трьохлонжеронна, кесонного типу. Кесони є паливними баками-відсіками. На нижній поверхні фюзеляжу встановлено два підфюзеляжних гребеня. Кут їх «розвалу» дорівнює 24°. Передні секції цих гребенів, кінцівки обох кілей і носок лівого кіля виконані з радіопрозорого матеріалу. В них вмонтовані антени радіообладнання.

Шасі

Основні опори шасі мають незвичайну схему: переднє колесо на кожному візку зрушено всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на ґрунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Обсяги під каналами повітрязабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.

Конструктивні матеріали

Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, в той же час композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.

Двигуни

Радикальні відмінності нового перехоплювача від МіГ-25 полягають в установці двоконтурних двигунів Д-30Ф6 з форсажною камерою; прицільно-навігаційного комплексу, РЛС і озброєння нового покоління; наявності екіпажу з двох чоловік.

Модифікації

  • МиГ-31Б — Серійна модифікація МіГ-31, оснащена системою дозаправлення у повітрі; надійшов на озброєння в 1990 році.
  • МиГ-31БС — МіГ-31, модернізований до рівня МіГ-31Б, без штанги дозаправлення в повітрі.
  • МиГ-31БСМ — Модернізація МіГ-31БС 2014 року без штанги дозаправлення у повітрі.
  • МиГ-31БМ — Модернізовані літаки отримають нову систему керування озброєнням і БРЛС, що дозволить виявляти цілі на дальності до 320 кілометрів і одночасно супроводжувати до десяти повітряних цілей.
  • МиГ-31Д — Експериментальна модифікація, здатна нести протисупутникову ракету 79М6 «Контакт». Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31ДЗ — Серійний винищувач-перехоплювач, обладнаний системою дозаправлення у повітрі. Устаткування РЕО (РЛС) не підлягає модернізації до виробу БМ. Після модернізації індекс ДЗ не змінюється, обладнання залишається незмінним.
  • МиГ-31И — Літак призначений для повітряного старту невеликих космічних апаратів масою 120—160 кг на орбіти 600—300 км.
  • МиГ-31ЛЛ — Літаюча лабораторія у Жуковському.
  • МиГ-31М — Модернізація 1993 року з посиленими озброєнням, РЛС, БРЕО; мав характерну «округлу назовні» форму кореневих напливів. Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31Ф — Багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений також для атак наземних цілей (проєкт принципово нового літака).
  • МиГ-31ФЭ — Експортний варіант літака МіГ-31БМ. Серійно не вироблявся.
  • МиГ-31Э — Експортний варіант зі спрощеним БРЕО. Серійно не вироблявся.

Тактико-технічні характеристики

Оператори

  •  Росія: На 2018 рік у Військово-космічних силах Росії на озброєнні і зберіганні більше 250 літаків МіГ-31 різноманітних модифікацій[2] МіГ-31Б/МіГ-31БС/МіГ-31БМ/МіГ-31БСМ.
  •  Казахстан:

Повітряні сили Казахстану — 25 МіГ-31Б/МіГ-31БС/МіГ-31ДЗ на 2017 рік[3]

Росія

Ескадрилья МіГ-31БМ була розміщена на авіабазі Рогачово на Новій Землі. В березні 2021 року вперше літаки МіГ-31БМ морської авіації Тихоокеанського флоту здійснили обліт над Північним полюсом. Під час перельоту було здійснено дозаправлення у повітрі[4].

Аварії і катастрофи

  • 19 листопада 2010 року у Пермському краю розбився МіГ-31 (бортовий номер "18 синій") 6977-ї авіабази ВПС Росії, пілоти катапультувалися.[5]
  • 6 вересня 2011 року МіГ-31 (бортовой номер "11 синій") 2-ї авіагрупи 6980-ї авіабази ВПС Росії розбився у Пермському краю, екіпаж із двох пілотів загинув.[5]
  • 14 грудня 2013 року російський МіГ-31ДЗ впав у Приморському краю через технічну несправність, екіпаж вижив.[5]
  • 4 вересня 2014 року МіГ-31БМ 6979-ї авіабази ВПС Росії розбився при заході на посадку у Краснодарському краї, екіпаж катапультувався.[5]
  • 30 жовтня 2015 року російський МіГ-31 розбився у Камчатському краю, екіпаж врятувався катапультуванням.[5]
  • 25 січня 2016 року російський МіГ-31 розбився у Красноярському краї, екіпаж врятувався катапультуванням.[5]
  • 26 квітня 2017 року російський МіГ-31 розбився в Бурятії в районі полігону Телемба. Обоє пілотів катапультувалися.[6]
  • 19 вересня 2018 року російський МіГ-31 розбився у Нижньогородській області, екіпаж катапультувався[7].
  • 16 квітня 2020 року під час виконання планового польоту в Казахстані упав МіГ-31 місцевих військово-повітряних сил, без жертв[8].
  • 26 травня 2020 року згорів МіГ-31 Повітряних сил Росії на авіабазі Хотилово у Тверській області. Екіпаж встиг покинути літак.[9]
  • 29 січня 2022 року у Новгородській області винищувач МіГ-31 Повітряних сил Росії викотився за межі злітно-посадкової смуги та розвалився.[10]

Див. також

Примітки

  1. МиГ-31 на сайте airwar.ru
  2. https://ria.ru/defense_safety/20180326/1517289851.html РИА Новости 26.03.2018
  3. The Military Balance 2016. — P. 186.
  4. David Cenciotti (29 березня 2021). Two Russian Navy MiG-31BM Interceptors Have Flown Over The North Pole For The First Time Ever. The Aviationist.
  5. Аварии и катастрофы самолетов МиГ-31. Досье. ТАСС. Процитовано 4 лютого 2022.
  6. У Бурятії під час учбового польоту розбився російський перехоплювач Міг-31. 112. Процитовано 26 квітня 2017.
  7. MiG-31 supersonic interceptor aircraft crashed in Russia. Defence Blog. 19 вересня 2018.
  8. Люксіков Михайло (16 квітня 2020). В Казахстані упав МіГ-31. Український мілітарний портал.
  9. В Тверской области пожар возник на военном истребителе | Новости Твери. TVTver.ru (рос.). 28 травня 2020. Процитовано 4 лютого 2022.
  10. У Росії розвалився винищувач МиГ-31. Мілітарний (рос.). Процитовано 2 лютого 2022.

Джерела

  • Техносерия. М.Никольский. МиГ-31 — Страж российского неба
  • Крылья России. История и самолеты ОКБ «МиГ»
  • Мир авиации. Александр Ларионов. Чемодан из гастронома
  • Крылья Родины. Василий Панков. Флагман ПВО
  • Крылья Родины. Владимир Ильин. «Английская гончая» с красными звездами
  • Владимир Ильин. Самые скоростные истребители МиГ-25 и МиГ-31
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.