Міжнародне атомне право

Міжнародне атомне право — сукупність правових норм, які регулюють міжнародні відносини у галузі використання атомної енергії.

Предмет

Предметом цього права є відносини держав, що стосуються правового регулювання, використання атомної енергії, джерел іонізуючого випромінювання, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними відходами, їх транспортування, використання атомних джерел енергії у космічному просторі, фізичного захисту атомних об'єктів (установок), матеріалів і технологій, охорони довкілля від радіоактивного забруднення, відшкодування атомної шкоди тощо.

Завдання, цілі

Завданням міжнародного атомного права є розробка механізму міжнародного співробітництва у сфері ядерної діяльності і різноманітних організаційно-правових форм її координації та кооперування.

Головна мета міжнародного атомного права:

  • сприяти об'єднанню зусиль держав у вирішенні проблем, пов'язаних з практичним використанням ядерної енергії,
  • стимулювати розвиток науково-технічного і економічного співробітництва держав у цій галузі.

Дійовим засобом досягнення цієї мети є принципи і норми міжнародного атомного права: як ті, що вже склалися, так і ті, що перебувають у стадії становлення. Центральне місце серед них посідають:

  • виключно мирне використання атомної енергії;
  • забезпечення безпечного використання атомної енергії;
  • недопущення радіоактивного забруднення планети.

Міжнародні відносини

Міжнародними відносинам, що регулюють ядерну енергетику, притаманні внутрішня єдність і певна самостійність. Це відносини, що виникають між країнами у процесі їх різнобічного співробітництва у сфері ядерної діяльності, яка охоплює проведення спільних наукових досліджень і створення об'єднаних науково-дослідних колективів, органів та організацій, спільне спорудження об'єктів ядерної енергетики, створення міжнародних організацій і міжнародних господарюючих об'єднань ядерного профілю, організацію системи атомної інформації, забезпечення радіаційного захисту і безпеки в галузі охорони навколишнього природного середовища від забруднення радіоактивними відходами тощо.

Міжнародне співробітництво у сфері атомної діяльності — це спільна діяльність держав у політичній, економічній, науково-технічній, екологічній і правовій сферах, спрямована на забезпечення дослідження і використання ядерної енергії, досягнень науки і техніки в мирних цілях, в інтересах і на благо всіх країн і народів.

Міжнародні угоди

Основну роль у процесі формування міжнародного атомного права належить міжнародним договорам:

  • Паризька конвенція про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії 1960 року;
  • Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 року;
  • Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 року;
  • Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року;
  • Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року;
  • Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в їх надрах ядерної зброї та інших видів масового знищення 1971 року;
  • Брюссельська конвенція про цивільну відповідальність у галузі морських перевезень ядерних матеріалів 1971 року;
  • Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу 1979 року;
  • Конвенція про оперативне оповіщення про ядерну аварію 1988 року;
  • Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації 1986 року;
  • Конвенція про ядерну безпеку 1994 року.

Міжнародні організації

Див. також

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.