Мілх Лев Романович

Лев Романович Мілх (1896, Шавлі, Ковенська губернія, Російська імперія (тепер Шауляй, Литва) — розстріляний 13 квітня 1938) — радянський компартійний діяч і залізничник єврейського походження. Член ЦК КП(б)У в 1934—1937 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У 3 червня — 30 серпня 1937 року. Жертва Сталінського терору.

Мілх Лев Романович
Народився 1896
Шяуляй, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер 13 квітня 1938(1938-04-13)
·розстріл
Країна  Російська імперія
 РРФСР
 СРСР
Діяльність державний діяч
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Знання мов російська
Заклад Південно-Західна залізниця і Одеська залізниця
Учасник Громадянська війна в Росії, Кронштадтське повстання і Польсько-радянська війна 1920
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
Нагороди

Біографія

Народився у родині єврейського землеміра. Закінчив Шауляйську гімназію екстерном у 1913 році.

З 1914 року був коректором друкарні, потім працював землеміром і статистом у повітовій управі.

У 1915 році вступив до Петроградського університету на математичний факультет.

З 1916 року — у російській армії, служив у запасному полку в місті Казані. Закінчив школу прапорщиків.

У березні 1917 року обраний членом Ради солдатських депутатів Казані, у липні 1917 року після об'єднання Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів входив до виконавчого комітету Казанської об'єднаної ради. Після корніловського заколоту у жовтні 1917 року очолював Казанську Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів.

Член РСДРП(б) з вересня 1917 року.

У 1918 році — військовий комісар Казанської губернії. Влітку 1918 року став комісаром об'єднаного загону червоногвардійців і солдатів Казанського гарнізону, що обороняли місто від військ Комітету Установчих зборів. Загін було перетворено у полк, а полк розгорнуто в 21-у стрілецьку дивізію. При всіх перетвореннях Мілх залишався комісаром цих військових частин. Спочатку дивізія воювала на Східному фронті у складі 5-ї армії, якою керував Михайло Тухачевський, потім її перекинули на Південний фронт, де дивізія взяла участь у розгромі армії Денікіна та взятті Криму.

У 1920 році — начальник Політичного відділу 4-ї армії, член Революційно-військової ради (РВР) Чорноморського укріпленого району, виконувач обов'язків члена РВР 6-ї армії.

У 1921—1923 — секретар районного комітету КП(б)У в Донецькій губернії УСРР. У 1923 — 1926 роках — інструктор ЦК РКП(б), заступник завідувача Організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б).

У липні 1928 — липні 1930 р. — відповідальний секретар Ульяновського окружного комітету ВКП(б). У 1930 — 1933 роках — секретар Середньо-Волзького крайового комітету ВКП(б).

У 1933 — 1936 роках — начальник Політичного відділу Південно-Західної залізниці — заступник начальника залізниці.

У червні 1936 — червні 1937 р. — начальник Політичного відділу Одеської залізниці.

У червні — жовтні 1937 р. — начальник Одеської залізниці.

У жовтні 1937 року заарештований як активний члена «антипартійної» групи та розстріляний.

Нагороди

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.